Звичайно, світло на деякі проблеми міг би пролити сам лист, але ж не розпечатувати його ось тут, у готельному номері! Це було б необачно. Для цих справ у Великобританії є неперевершені фахівці. Заразом дактилоскопи глянуть на відбитки пальців, покопирсаються в картотеці. Досьє — велике діло.
Джеймс не переобтяжував себе міркуваннями про цей лист: лише звичка змусила проаналізувати все, що піддається аналізу.
«А тепер спати. Ще є час, ще є час».
2«Вашінгтон пост», США, розділ світської хроніки:
«Як стало відомо з джерел, що викликають повну довіру, учора ввечері в заміському маєтку Нортона К. Грейва відбулося екстраординарне засідання членів клубу «25», серед яких, окрім мільярдера-господаря, нафтовий король Річард Ноумен, голова правління транснаціональної компанії по виробництву авіаційної та ракетної техніки «ALF» Крістіан Чейдж, директор «Панамерікен сіті бенк» Бенджамін Хоул, а також обмежене коло інших осіб, тісно пов'язаних з великим бізнесом.
Інформатори наголошують на тому, що вже вкотре за останній час у цих вузькоконфіденціальних нарадах підприємців поруч з відомими діячами Пентагону беруть участь високі чини ЦРУ. Зустріч пройшла за зачиненими дверима, і навряд чи її хід стане широковідомим. Як припускають фахівці, на ній обговорювалися, заходи посилення економічного та політичного впливу США у світі. Деякі оглядачі вбачають тут зв'язок з Афінською конференцією, де позиції США стають, як відомо, дедалі хиткішими».
3Полуденне сонце за вікном сяяло так яскраво, до болю в очах, що Норманові здалося: саме це позначилося найбільше на його пригніченому настрої. Кондиціонер працював на повну потужність, але ніщо не могло перепинити потік проміння, що вливався в кімнату. Норман поволі встав, підійшов до вікна і закрив жалюзі. Стало темніше, та дихати було нічим.
Сухорлявий, стрункий, він був непоганим спортсменом, але сьогодні задихався, як новачок у першому високогірному поході, або, краще сказати, — мов риба, викинута різкою хвилею на сушу. Можна скільки хочеш роззявляти рота, але так і не одержиш жодного ковтка цілющої вологи.
Згадав про воду, і йому справді захотілося чогось випити. Він дістав з холодильника содову, випив. У роті стояв смердючий присмак, наче після великого перепою. Норман натиснув кнопку. Тієї ж миті з динаміка почувся люб'язний жіночий голосок:
— Слухаю вас, сер.
— Сюзі, чи не могли б ви принести мені склянку холодної води з льодом…
Комментарии к книге «Ключ від чужого замка», Виктор Васильевич Тимченко
Всего 0 комментариев