— Рахунок. — Ще один рахунок. Це свідчить, що я з роками стаю мов навіжений. А ось лист від Джеппа…
— Невже? — Я нашорошив вуха: Джепп — головний інспектор Скотленд-Ярду — неодноразово залучав нас до розслідування незвичайних злочинів.
— Він завжди у своєму стилі: дякує мені за допомогу, яку я подав у розв'язанні справи Аберіствіс. Я в захваті, що міг прислужитись йому.
Пуаро і далі переглядав пошту.
— Запрошення прочитати лекцію для місцевої організації бойскаутів… Графиня Форфанок буде вдячна, коли я завітаю до неї. Певно, знову зник її кімнатний песик. А це… Нарешті!
Я підвів очі — Пуаро цілком поринув у читання. Потім він простягнув мені листа.
— Це виходить за рамки звичайного, мій друже. Прочитайте!
Лист було написано рішучим почерком на папері іноземного виробництва.
«Вілла Женев'єв
Мерлінвіль-сюр-Мер,
Франція.
Вельмишановний пане! Мені необхідна допомога детектива, але з причин, що про них я повідомлю Вас пізніше, я не хотів би звертатися до офіційної поліції. Я багато чув про Вас, і не тільки як про фахівця високого класу, але і як про людину, що вміє мовчати. Не хочу вдаватися зараз до деталей, але на підставі відомої мені таємниці я щодня потерпаю за своє життя. Певен, небезпека вже нависла наді мною, і тому благаю Вас: не гаючи часу, сідайте на пароплав і їдьте до Франції. Якщо повідомите час приїзду, в Кале на вас чекатиме моя машина. Буду вдячний, коли Ви облишите усі свої справи і цілковито займетесь моєю. Будь-яка сума, котру Ви назвете, не буде завеликою. Можливо, я потребуватиму Ваших послуг досить довго, оскільки не виключено, що Вам доведеться їхати до Сантьяго, де я прожив кілька років. Назвіть, будь ласка, суму, яку я маю сплатити за Ваші послуги.
Знову запевняю Вас, що справа не терпить зволікань.
Відданий Вам П. Т. Рено».
А нижче підпису був поспіхом надряпаний рядок, який ледь можна було розібрати:
«Заради Христа, приїжджайте!»
Повертаючи листа, я відчув, як закалатало моє серце.
— Нарешті! Це щось і справді незвичайне.
— Так, — задумливо промовив Пуаро.
— Ви, безперечно, поїдете.
Пуаро ствердно кивнув і надовго поринув у свої роздуми. Либонь, прийнявши якесь рішення, він підвів очі, глянув на годинника і чомусь спохмурнів.
Комментарии к книге «Запізніла розплата», Аґата Кристі
Всего 0 комментариев