Зміст
Біблія для комуністів.
ПЕРЕДМОВА
СВІТОВА РЕВОЛЮЦІЯ
ПІСЛЯМОВА
НІЖНА РЕВОЛЮЦІЯ
ПРО КНИГУ
© Stano Kochan, 1990
Стано Кохан.
Біблія для комуністів.
&
Біблійна історія марксизму—ленінізму.
ПЕРЕДМОВА.
Комунізм визнаний найтрагікомічнішою і найпа-радоксальнішою системою усіх часів. Хоч він і претендує на науковість та всілякими способами на-магається боротися з усіма релігіями, однак у свому власному щоденному і практичному існуванні той самий комунізм підніс людину Маркса до висот но-вого Бога, а з Лєніна, Сталіна і їм подібних витворив недоторканих півбогів. Поряд з ними у марксистсь-кому небі існує незліченна кількість святих, пророків, мучеників і проповідників цієї віри.
Як діалектична протилежність комунізмові висту-пає капіталістично—імперіалістичний Диявол, котрий з допомогою інтриг, брехні і, само собою зрозуміло, грошей намагається повернути назад хід історії. Його помічником є ціле стадо духів, ЦРУ— чортів, ревізіоністів, апологетів капіталізму, лівих і правих опортуністів, класових ворогів, ідеологічних ухильників, яких чекає справедливе спалення у пе-кучому вогні вічної історичної правди.
Але усе те нам дуже добре відоме з недавномину-лих років...
На початку земля була порожня та пуста і навколо панувала глибока імперіалістична пітьма. І дух Карла Маркса витав над водами. А капіталістичні духи непомітно вершили свої темні справи. Добро і Зло, Верх і Низ, Право і Ліво, Свідомість і Буття ще не були розділені — вони були єдині. І бачив Маркс, що то не було добре.
І сказав Маркс: «Хай буде світло!». І спалахнув пролетарський вогонь. І бачив Маркс, що то добре. Тоді відділив він світлу ідеологію від темного капіталізму. І при світлі, створеному ним, написав Маркс свій величний твір, котрий був дуже плодовитий і плодоносить ще й досі так, як призначив Маркс. І імперіалістичний змій злякався палаючого про-меня того могутнього провісника вічного спасіння.
І створив Маркс пролетаря за добре продуманим планом та на подобу свою. Створив він перших робітника і робітницю. І сказав їм Маркс: «Дав я вам суспільну свідомість, котра розмножиться по всій землі. Там внизу вона стане для вас дуже корисною і з її допомогою будете спокушати тих вгорі, щоб їх силу знищити ви могли».
А капіталістичний змій був підступний і сказав: «Чому не зриваєте плодів із забороненого дерева приватної власності?». Робітниця і робітник так і зробили. Після того очі їх наповнились слізьми, бо ж побачили, що життя в них убоге. Капіталістичний змій радісно вигукнув, адже насіння, посіяне ним, проросло. Відтоді втратили думки робітника і робітниці пролетарську невинність, а очі їм засяяли, бо ж в серцях їх вкорінилося прагнення стати власниками.
Тоді сказав Господь Маркс: «Мій архангел виведе вас з пролетарського раю. Віднині станете рабами капіталістичного Молоха і в поті чола свого тяжко працюватимете на нього. А терор споживацтва отруюватиме кожен ваш день. Ворожнечу посію між робітником і багатієм. У муках будете несвідоме ваше потомство для рабства виховувати. Через ваш гріх свою працю проклинати будете і хоч будете трудитися в поті чола свого, лиш терня та будяки вам вродять.»
Пролетарські дітки множились і голосно нарікали під тягарем експлуатації. І дивлячись на те, зглянувся на них Маркс і сповістив їм, що незабаром у далекій країні, яка називається Росія, у багатій родині юриста народиться дитя, і те дитя їх визволить. Відтоді серця мас запалали пролетарським вогнем. І з чаду капіталістичних фабричних коминів почала проростати нова надія, що близький вже кінець їх злиденного життя. Так почала формуватися база.
Юрист пізнав свою жінку, вона зачала і пророцтво здійснилося. У далекій Росії народилося дитя і було воно дуже музичне. І назвали його батьки конспіративним іменем Лєнін. А поміж пролетарями багатьох країн світу підійнялась хвиля заворушення в очікуванні визволення.
Вже у молодому віці створив святий Лєнін багато чудес, які не були плодами батьківського виховання. Люди з подивом дивились на нього і з поглядів на його світлу голову черпали надію. Вони говорили: «Так довго ми, уярмлені, терпіли і в нашій країні лиш зло творилось. Але вже дуже скоро усе зміниться, вже близький той прекрасний жовтневий день, коли цей муж підніме нас і нашу матінку Росію зробить великим вождем усього поневоленого світу.»
Одного разу був молодий Лєнін свідком, як капіталіст важкою кованою палицею кривдив напівголого робітника. В очах і серці його спалахнули тоді люті іскри, бо видавалось йому, що то його самого кривдять. Відтоді зрозумів він свою роль, нагострив та сховав двосічну діалектичну зброю і вирішив знищити капіталістів, щоб назавжди звільнити робітників від ярма гніту. Але царські чорти почали чинити святому Лєнінові перешкоди.
\
І так далеко досягали темні сили царя, що святий Лєнін мусів втекти від гніву своїх ворогів до маленької країни, яка називалась Швейцарія, де міг спокійно відпочивати і набиратися сил для нових подвигів. Тоді з’явився йому у сні Маркс і сказав: «Сину мій, ти з—поміж усіх вибраний і твій час настав. Прийми від німецької таємної поліції гроші і переодягнись. У кочегарці залізничного вагону повернешся в Росію і жовтневою революцією визволиш моїх пролетарських діток.»
І святий Лєнін зробив так, як йому Маркс наказав. Подолавши усі небезпеки, став він на чолі революції і вигнав злих капіталістів з Росії, а червоний спалах зорі допоміг йому у цьому. І розігнав він темні сили, і убив царя, того зловмисника та прислужника імперіалістичної пітьми. Після того затанцювали на радощах пролетарські дітки, високо піднісши свої знаряддя, як вічний символ того, що вони розбили і скосили темні сили.
Незважаючи на небезпеки, крокував святий Лєнін, непохитний у своїх ділах. І крок за кроком усюди приносив він визволення. Нарешті проголосив світову революцію. Під його ногами усе бродило і здіймалось щораз вище та вище, аж змушений був святий Лєнін зректися навіть тілесних насолод і помер від сифілісу.
Довго тривав смуток пролетарських діток. Напхали вони святого Лєніна, забальзамували його і вистави-ли в мавзолеї. Тоді Йосиф Сталін Грозний проголосив себе святим наступником Леніна і рішуче та невмолимо відділив добрих від поганих. І нагородою за його безмежні здібності та безмежну відданість своїй справі стала свята сила без меж, якою він був наділений.
У той час в сусідніх капіталістичних країнах розмножилися змії господарської кризи. їх сила все зростала і пролетарські дітки безмірно страждали і нарікали від голоду і бідності. Тоді вказав їм святий Сталін нагірну дорогу до нового майбутнього суспільства, в якому змії вже не будуть мати ніякої сили. А ідеологічні ангели супроводжували його на цій дорозі.
І бачив святий Сталін, що імперіалістичний змій неухильно все більше спокушає пролетарських діток своєю нечестивою вірою у споживацтво. Тоді зійшов він на вершину ідеології, щоб порадитися з Отцем Марксом. Тут об’явились йому громи, блискавиці, а саму вершину оповила хмара класової боротьби. Святий Сталін зрозумів цей знак і голосом Господнім оповістив десять комуністичних заповідей. Однак, народ продовжував ремствувати і все частіше згадував про золоте теля. Але святі чистки навернули його до праведної віри.
ДЕСЯТЬ КОМУНІСТИЧНИХ ЗАПОВІДЕЙ:
1. Маркс є твій Бог, а Лєнін— його пророк. Не можеш мати інших богів, окрім Нього.
2. Образ Його внушає непомильна партія, а її генеральний секретар завжди має рацію.
3. Своє майно віддай державі, а чистому вченню про державу служи до кінця днів своїх.
4. Не приймай імені нашої віри даремно, а усі сумніви свої піддай цензурі.
5. Безперестанну працюй, але 1 Травня і день роковин революції прослав демонстрацією.
6. Шануй отця державу і матір партію, і тоді залишишся у цій країні навіки.
7. Не убий, хіба що класового ворога.
8. Не вкради функціонерові автомобіль, ані інше рухоме чи нерухоме майно і непогрішно вір «Правді»
9. Фальшиво свідчи проти ближнього свого задля блага ГУЛАГу.
10. Не пожадай добробуту гнилого Заходу, ані незалежних профспілок.
Щоб випробувати святого Сталіна, зажадав одного разу Господь Маркс: « Принеси мені у жертву одного із своїх пролетарських діток ». І святий Сталін з радістю пожертвував, а потім ще, і ще... і ніхто не міг його зупинити. І взяв він кров, і покропив нею пролетарських діток, приказуючи: «Дивіться, то є кров усіх нас, яка масово проливається задля блага мас.»
У той час жив запеклий єретик на ім’я Троцький. Він сіяв отруйне насіння, а в перервах складав письмові свідчення проти недоторканого святого Сталіна. Однак святий Сталін помилував його і вигнав до далекої країни, що називалась Мексіка. Але Троцький і там не припиняв чинити зло, і тоді святий Сталін вислав свого ангела смерті, а той проколов єретика гострою зброєю і так прийшов кінець його життю.
Коли імперіалістичний змій дізнався, що сила Сталінової імперії все зростає, він відвідав у Мюнхені вибраного ним справжнього мужа і сказав йому: «Я вибрав тебе з поміж усіх, щоб ти об’єднався зі Сталіном , а потім його знищив.» Змієм покликаний, підхопив Гітлєр те послання і, не зморгнувши оком, увічнив його у своїй доленосній книзі.
І Гітлєр зробив так, як йому отруйний посланець заповів. Щоб обдурити святого Сталіна, він об’єднався з ним. Стискаючи один одного в обіймах, заприсяглися вони бути вірними навіки. А на знак дружби спільно завоювали країну, яка називалась Польща і знаходилась поміж їхніми імперіями та ніяк не хотіла служити ні одній, ні другій. І так посіяли вони зерна нової Солідарності, яка почала проростати задля майбутнього поміж жорновими каменями криз та ідеологій.
Як тільки імперіалістичний змій досяг своєї чорної мети, примарний Союз розпався. У ту хвилю, коли ніхто не сподівався, Гітлєр виконав своє завдання і з великим тріумфом, з високо піднятою головою та витягнутою вгору рукою увійшов до пролетарської імперії святого Сталіна. Спочатку здобув він деякі перемоги, убив багато вибраного народу і матінка Росія гірко плакала над безмежним нещастям комуністичних діток.
Але тут сталося диво. Коли Маркс побачив згори, які злочини чиняться над вибраним народом, наділив він святого Сталіна діалектичною силою. А щоб морально підтримати своїх пролетарських діток, зіслав Маркс на їх країну сувору сибірську зиму. І сила військової промисловості не встояла перед моральною єдністю вибраного народу — Гітлєр страшенно мерз і врешті відібрав собі життя.
У той час, коли була ще свіжою пам’ять про війну, пролетарський вождь на ймення Тіто почав веслувати углиб капіталістичного моря і мало не потонув у ньому. Тут йому на допомогу поспішив святий Сталін. Але Тіто, опинившись у безпеці на сухому березі, виказав велику невдячність Сталінові — вказав йому пряму доро-гу додому.
Довго правив святий Сталін, а коли помер, його тілесні останки поховали у мавзолеї поруч зі святим Леніном. Але Нікіта, новий пролетарський вождь, позаздрив йому, бо це місце йому також дуже сподобалось. Гупнув він черевиком по столі історії і дозволив викинути Сталіна з мавзолею. А пролетарські дітки, хоч і були безмежно здивовані, але мовчали.
У далекій країні під назвою Китай, у якій було повно довірливих пролетарів, жив святий Мао. Він також прагнув визволити свій народ. Довго зважував Мао, як би то найзручніше досягти йому своєї мети. Випробував він багато способів, однак жоден не був добрий. Тоді з’явився йому Маркс і подав рушницю промовивши: «Пам’ятай сину мій, ця рушниця принесе тобі свободу!» І справді, допомогло.
Не було на землі небезпечнішого звіра як паперовий тигр. Усі його боялися. Тому так радісно заплескали пролетарі усього світу, коли святий Мао став до бою проти нього. Довго — предовго тривала суперечка і маси то радісно вигукували, то здригалися залежно від того, на чий бік схилялося щастя. Так непомітно у тій битві постарів сам великий Мао, втратив молодечий запал і боротьба закінчилася безрезультатно.
Аж сталося так, що партійний апарат вичерпав усі свої, сили і пролетарський рух послабшав. Тоді святий Мао вдався до хитрощів: вирушив у дорогу по великій стіні і всюди розда-вав пролетарським ділкам свою червону книгу. Народ кидав йому до ніг квіти та інші речі і оспівував великого вождя та його культурну революцію. І жона вождя Чінг супроводжувала його на усіх дорогах.
Після смерті святого Мао спалахнула в народі запекла суперечка про його спадкоємця. Хто поведе за собою звільнені маси по довгому шляху до пролетарського раю? Нарешті перемогла опозиційна фракція. Своїх ворогів вона охрестила «бандою чотирьох» , прокляла їх і вчинила над ними показовий процес. А тим часом таємно злигалася з капіталістичним змієм і збочила з дороги чистого вчення. І так сталося, що образ святого Мао і пам’ять про нього поволі зблідли.
У той час, коли пролетарські дітки були ще вірні чистому вченню, єдналися навколо великої мети і розмовляли єдиною ідеологічною мовою, вирішили вони колективно побудувати вежу світового комунізму, яка сягатиме аж до небес . Згуртували усі свої сили і взялися до роботи. Інструменти і матеріали належали усім. Величне завдання зміцнило м’язи та розум і пролетарські дітки одностайним хором заспівали «Інтернаціонал».
Але поки будівництво посувалось, стали частішими суперечки по між пролетарськими дітками. Бо кожний хотів ставити за своїм власним планом і не вміли вони об’єднатися навколо колективного архітектора. Тоді— то й попереплутувались їх ідеологічні мови і вже не могли вони так відразу один з одним порозумітися, то ж під кінець усі між собою страшно побилися. І вежа залишилась недокінченою й донині. А матеріал для неї хтось за той час розікрав аж до фундаменту.
А тим часом на далекому острові під назвою Куба пролетарські дітки здобули владу. Про це довідався імперіалістичний змій і вислав проти них могутнього дядька Сема. І тоді з’явився святий Фідель, сповнений непохитної рішучості знищити капіталістичного ворога. Безжалісна суперечка у затоці свиней тривала аж до ранку. Дядько Сем зазнав поразки і змушений був відступити. Тоді тріумфували й усі інші святі вожді пролетарських народів.
Пророцтво не здійснювалось і пролетарські дітки почали втрачати віру. Капіталізм мав би вже давно бути мертвий, а він все оживав знову і знову. Він набував нових форм і його поширення набирало все загрозливіших розмірів. І тоді сказав Маркс тим масам, які ще продовжували вірити; «Сурміть у сурми ідеології з усієї своєї пролетарської сили, сурміть безперестанку і тріснуть мури капіталізму.» І так дітки сурмили й сурмлять донині.
У далекому місті під назвою Прага жив у ті часи єретик на ім’я Дубчек. Замість того, щоб освятити своє життя боротьбою проти капіталістичного змія, він любив природу, вперто дбав про квіти і плоди, котрі вирощував з демократичного насіння. Це набридло пролетарським вождям і вони вирішили укаменувати відступника. І покликали для виконання цього кривавого вчинку сильних мужів. Ті виконали завдання, але все ж ,як не старались, а єретик, незважаючи на все, таки вижив і подався в лісники.
Велика радість настала поміж пролетарськими дітками, коли в далекій країні під назвою Чілі народ обрав собі вождем святого Альєнде. Той роздавав молоко, скільки хотів, а імперіалістичному змієві більмом на оці стала його пролетарська любов до народу. І тоді наказав він найманцеві Піночету, щоб той усіма можливими способами захистив його від райської ідеології. Піночет виконав наказ і убив святого Альєнде. За це він отримав нагороду — сам став вождем.
Подиву гідні є шляхи ідеології і подиву гідні є її вожді. Так сталося, що за святого Брежнєва пролетарським діткам вже не прибувало нових сил. І тоді інтуїтивно почали усі мужні речники ідеології один одного підтримувати з допомогою взаємного вихваляння та виголошення привітань. І сталося — до кого лише доторкнулося коуністичне перо великого володаря Брежнєва, той відразу набирався нових сил для боротьби проти імперіалістичного змія. Таким чином поновили пролетарі свою силу і набралися відваги на майбутнє.
І знову спробував дядько Сем стати на перешкоді поширення комунізму. У малій країні під назвою В’єтнам він розпочав боротьбу проти тендітного дядечка Хо. Страшною була його зброя, немилосердно нищив він зелені джунглі і позбавляв життя пролетарських діток. Але прийшло чудодійне спасіння —марксистське вчення примножило ослаблі сили дядечка Хо. Дядько Сем відступив важко поранений, а його войовничість була спаралізована на багато років.
Звивистим був шлях до перемоги і неоціненною— кмітливість святого Брежнєва. Бо почав він солодкими словами і люб’язним голосочком заколисувати та гіпнотизувати капіталістичного змія. Як тільки зачарований змій закрив очі, пролетарські дітки здобули можливість без перешкод вдосконалювати свою військову промисловість. І ця хитрість тривала довгі роки.
Але у великій пролетарській імперії настали сім голодних років, та й багато іншого зла було в обітованій країні. Тоді вислав мудрий правитель Брежнєв своїх розвідників до багатої країни за морем, і ті повернулися звідти з багатою здобиччю. Наслідки їх подорожі були такими значними, що розвідників радісно вітали і захопленню не було кінця. Вони розповідали про чудодійно загниваючий добробут країни, про її звичаї, їжу, і багатство. А наприкінці сказали: « О, повірте, товариші, ми можемо отримати звідти значно більше.»
Вплив чужинців і ворогів зростав, вони пускали своє коріння все глибше. І сталося так, що голод і заворушення охопили країну під назвою Польща, котра добре пам’ятала злигодні минулих часів і боялась їх. Тоді з—поміж пролетарського люду з’явився новий вождь на ймення Валенса і почав руйнувати та перебудовувати усю ідеологічну споруду. І сталося неймовірне: пролетарські дітки слухались його наказів і вірили його словам. Після того й інші пролетарські країни охопив хаос.
І сталось так, що не тільки пролетарські дітки, переконані у істинності своєї віри в чисте вчення, але й їх святі вожді були зметені. Сильний імперіалістичний вітер переріс в бурю і комуністичний човен залили великі хвилі. Даремно намагались перелякані вожді напнути вітрила і твердо стати на прямий курс, щоб якось протистояти тому вітрові. Що не робили, а однак втратили твердий грунт під ногами. Тоді ще більше перелякались вони і стали благати про допомогу, вигукуючи: «Товаришу, товаришу, захисти нас! Тонемо!» Але великий друг і далі спав праведним сном.
Якби хто з пролетарських діток схибив з колективної дороги, якби хто похитнувся у своїй вірі і почав молитися Молохові, якби хто святе ім’я зневажив або у якийсь інший спосіб зламався під тягарем ідеології — тим потрібно було подати допомогу. Так було вирішено. І багато народів отримало таку братню допомогу, хотіли вони того, чи ні.
Коли Маркс побачив, у яких помилках потонули його пролетарські дітки, подав він свій голос і вимовив таке пророцтво: «Мужні і праведні пролетарі хай будуть винагороджені вічним перебуванням в чудодійному раю комунізму. У ньому хай кожний, відповідно до своєї непрацездатності, блаженним буде і хай кожному, відповідно до його потреб пролетарського щастя, дістанеться безконечна радість. І тоді запанує єдність між ними, хто служіть чистому вченню. Хочу, нарешті, повідомити, що таким був наш намір від самого початку, то ж хай так і станеться. Амінь!»
ПІСЛЯМОВА
Поки номенклатура мріяла про комуністичний рай, у Мецці пролетарів— Москві поширювався екстремістський інфекційний вірус празької весни. Мабуть, занесли його інфіковані армійські загони, які у шістдесять восьмому у рамках братньої допомоги повінню прийшли до Праги, щоб той вірус зліквідувати. І незважаючи на тривалий інкубаційний період симптоми цієї хвороби виступали надзвичайно виразно.
У той час в колисці пролетарів почав владарювати муж на ймення Міхаїл Горбачов. Він так завзято крутнув колесом історії, що від нього відлетіли останні держави соціалістичного табору. Так почала радикально змінюватись не тільки карта Європи, але й усього світу.
У житті діє залізний закон: всілякі пророцтва, як правило, не здійснюються. Дня 17 листопада 1989 року несподівано, як грім з ясного неба, прийшло те, чого ніхто не пророкував. Прийшла НІЖНА РЕВОЛЮЦІЯ. Охоплені жахом товариші спостерігали з приємних висот свого привілейованого становища це незрозуміле для них явище. Даремно чекали вони на братню допомогу— брати мали такі самі пробле-ми. Квіти, любов і музика нарешті перемогли. З тим діалектичний матеріалізм не міг собі дати ради. Переляк і хаос були величезними. « Що робити?» — запитував ще у класичні часи великий Ленін. Однак цього разу його послідовники відповіді не знайшли.
А ще не так давно в одному із затишних празьких закутків мав тимчасове помешкання справжній вільнодумець на ім’я Гавел. Він писав різні антисоціалістичні памфлети, за які йому гучно аплодував класовий ворог на Заході. Окрім того, займався він ще й іншими дивними справами. Наприклад, порушував рух міського транспорту — клав букети квітів на Вацлавській площі. А також вів з людьми бесіди про любов, розповідав про якусь толерантність (мабуть, його приятельку по конспіративних зв’язках з ЦРУ), говорив про ринкове господарство та й іншими дурницями морочив голови своїм статечним і чесним співвітчизникам. Після ніжної революції він одразу ж змінив помешкання і переселив-ся на Град.
Товариші, які мали на усі випадки життя чудово розвинене шосте чуття, занюхали катастрофу і почали діяти. «Важкі часи приходять для нас,— говорили вони один одному — Якраз вже час знову змінювати одяг.» Після того вони почали вирішувати енергетичну проблему: у печах, пічках і п’єциках спалювали тонни паперових матеріалів. Геть з ідеологічним мотлохом! Хай живе демократія! Багато слів зникло зі словника новоспечених демократів. За одну ніч всі товариші стали демократично непорушними паннами і панами, братами і сестра-ми, милими друзями, колегами... І не було кінця—краю їх толерант-ності.
А деякі «колишні» у темних кімнатах почали вчитися перебирати вервиці.
Старі випробувані порядки впали. Відлунало досі недоторкане головне завдання авангарду пролетаріату, зникли гучні урочистості з їх запланованим захватом і організованою спонтанністю. Цензура (тобто автоцензура?) кудись випарувалась, а кількість нових часописів і газет зросла у геометричній прогресії. І кожен, о диво, писав по—іншому. Рок—, джаз—, фольк— та інші групи, котрі ще зовсім недавно отримували, як першу нагороду, п’ять років у третій категорії, виступали вільно і без претензій на премію. Однак, найстрашнішою раною, нанесеною старим порядкам, стало розброєння і розпуск таємної армії партії, яка називалась народною міліцією...
Ну а що ж нам залишається на кінець? Прості і природні бажання: щоб ті старі, хіба для вибраних золоті часи, ніколи не повернулися; щоб ми не тремтіли від страху, коли вночі хтось застукає до наших дверей; щоб ми ще встигли побачити світ — поки остаточно не запала пітьма і він ще трохи населений; щоб ми не виховували дітей для армії, хіба що для Армії Спасіння; щоб...
Книгу видано на кошти:
Тернопільської крайової організації НРУ
Тернопільської обласної організації УРП
Тернопільської крайової організації ХДПУ
Тернопільської обласної організації КУН
Фонду державності України
Інституту національного відродження України
Стано Кохан
Біблія для комуністів і безпартійних
Переклад, набір, верстка «Рухінформцентру» Тернопільської крайової організації НРУ
Підписано до друку 20.04. 93р. Формат 84×108/16
Папір книжково-журнальний. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 6,5. Зам. 1002
Ціна за домовленістю.
Орендне підприємство
Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч»
282008 Тернопіль, вул. Живова, 11
Оцифрування, розпізнавання, редагування «Самвидав», 2017р.
Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg
Комментарии к книге «Біблія для комуністів і безпартійних», Стано Кохан
Всего 0 комментариев