Після навчання Хайям подорожував і викладав. Йому почали протегувати правителі. Спершу бухарський, а потім, у зв'язку зі зміцненням імперії Великих сельджуків - сельджукські володарі Ірану Альп Арслан і його син Мелік-шах, а також їх знаменитий візир, цінитель наук і мистецтв Низам аль-Мульк (1017-1092). На запрошення останнього Хайям в 1074 переселяється в столицю нової держави Ісфахан, де стає придворним ученим. Красива легенда оповідає: навчаючись в хорасанських медресе, Омар і ще два хлопчики, випивши крові один одного, дали взаємну обіцянку, що той, чиє життя складеться успішно, не залишить без допомоги двох інших. Таким чином, у одного, що став візиром, Хайям попросив не влади, а грошової допомоги (за деякими джерелами - податок зі свого рідного села), щоб безперешкодно віддаватися поезії і спогляданню Творця. Адже в ті часи вчений, не будучи людиною заможною, міг регулярно займатися своїм предметом, лише перебуваючи при дворі правителя - на посаді секретаря, астролога, лікаря або поета. Хайям не стався придворним поетом, але 18 років в Исфагані (до 1092 року), де він керував обсерваторією, були найбільш плідними в його житті.
Отже, зібравши при дворі «кращих астрономів століття» і виділив значні кошти на обладнання, султан поставив перед Хайямом завдання - побудувати палацову обсерваторію і розробити новий календар.
Комментарии к книге «Рубаї», Омар Хайям
Всего 0 комментариев