«Сховай мене від темряви»

Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав…

…що стосується до найменування Серафимів, то воно ясно показує … їхню гарячковість та швидкість… їхню здатність дійсно зводити нижчих в горішні, світлоподібну та просвітлювальну силу їх, яка проганяє та нищить будь-яке затьмарення…

Запитай, як в мене справи? Нужбо! Паршиві в мене справи, друже. Наразі стою вночі перед двома кострищами в два метри кожний і думку гадаю, що робити? Так холодно, що ніг не відчуваю. Розумієш, опинилась я посеред галявини, в самому ценрі пекла, в повній пітьми, недаремно. Ледве тримаю себе в руках, щоб не драпанути куди світ за очі. Навколо якісь шорохи, тихі гнитючі звуки. Мені настільки страшно, що аж коліна підгибаються. Але найголовніше — це ті костри. Я повинна запалити один з них. Лівий для одного нареченого, правий — для іншого. Один з них принесе з собою кохання для мене і світ для всіх. Цілюще денне світло, яке спопелить істот і ми зможемо нарешті жити повноцінно і вдень, і вночі, а не існувати покриваючись піттом при настанні сутінок. Інший наречений принесе тільки суцільну любов до мене. І питання не в тому, хто з них зможе врятувати людство, а з ким хочу бути я. Кохати обох — маєчня? Ні, це мука. Нікому не побажаю такого. Проте, я знаю, з ким хочу бути при будь-якому світлі.

Нумо, дихаємо глибше та відкриваємо завісу. Це ірреальна та повна захоплення історія. Але будь обережний, вона має пазурі. І можливо вже щось тупотить біля твоєї двері. Тому влаштуйся зручніше. Примруж очі, адже пітьма теж сяє.

Ти відчував коли-небудь запах смерті? Це неприємний тихий сморід. Спочатку зявяється він, як вісник, що смерть поруч. Вона ховається по кутках, в темряві, в сутінках. Тоді її не помітно. Ось вона нетерпляче тупотить ногами на краю тіні, чекаючи на захід сонця. Не може втриматися, клацає своїми потворними зубами, так-так, потворними, адже в смерті не має нічого романтичного. Її щелепу зводить від бажання вхопить щось живе, тепле. Висмоктати все життя, вгамувати свою спрагу. Ходімо, я покажу тобі, де вона ховається.