ВЄШЬЧь
(відволічіться від виборів)🤣
Вранці голодні горобці зібралися вибити мені вікно. Я їх розумію: шпаки повернулися з ирію і безсовісно спустошили годівничку. Навіть, від синиччиного хамону – шматка сала на нитці, залишився лише зашморг. От горобці й нервують. Погрожують заклювати ще й ту мишу, яка наважиться в ньому повіситись.
Мама теж нервує. В неї – весняне загострення синдрому гречкосія, ускладнене обрізанням гілок, картопляною пересадкою, ломкою всекопання і насіннєвими висипами на городі.
З мамою сперечатись – собі дорожче.
- Добре, - погоджуюсь. – Після Теплого Олексія почнемо. За умови, що ти повернеш мені мою вєшьчь.
- Нізащо! – відрубує мама. – Досить того позориська, що тоді було! Тиждень люди мали про що кості мити перед церквою.
- Мааам!!! Але ж через тиждень мер порушив правила руху сміття по місту – і людям вже було не до мене.
- Від того, що мер засрався і вітер носив містом сміття, в твоїй голові не просвітліло ні на грам. Так що не мрій!
- Так і скажи: моя вєшьчь – хороша вєшьчь.
- Ага! – погоджується мама. – Саме враз, щоб горіхи лупати.
- Мааам!
- Горіхи – я сказала! А не людські голови! Більше ніяких пригод!
А пригоди були такі. Мама надивилась в телевізорі, що вода, збагачена іонами кременю, дуже корисна для здоров`я. Тож всунула мені в руки трилітрового слоїка, щоб води в Коритах набрати і ще на Глинянок - назбирати кремінців для настоювання чудодійної водички.
І ось там, у Глинянкові, я знайшла її (чи його?) – шматок кременю, правильної продовгуватої форми, із заокругленням вгорі, схожим на шапочку з підкотами та маленькою дірочкою, як розлоге тире, на верхівці . Я одразу зрозуміла, що це не що-небудь, а справжня археологічна знахідка. В нас же колись давно на місці Кременця вирувало хвилями древнє Скіфське море. І дотепер по горах люди серед піщанику і кременю знаходять мушлі та всілякі дивні закаменілості. Але те, що знайшла я…
Це було щось неймовірне настільки, що одразу вирішила – археологи перетопчуться. Бо це було щось більше від мого патріотизму, честі, гідності та національної свідомості. Це була…
Комментарии к книге «Вшьчь», Любовь Бурак
Всего 0 комментариев