Усім Болекам зі «швидкої»
Цей край, немов психоделічний літ
Відчуваєш, що нічого тут не зміниш
Спробуй від цього щось узяти
Адже це і є твоє життя
Скоюй помилки і виправляй
Торкнешся дна, то відштовхнись
Використовуй час
Іншого ти вже не матимеш
Мисловіц, «Asidland» ПЕРЕДОСТАННІЙ ДЕНЬ ЧЕРВНЯ— Ми мусимо поговорити про купу. Через годину в його кабінеті.
— І що буде?
— Піду, — знизала я плечима. — Все з’ясую. Якщо вдасться, то повернуся до комп’ютера й завершу звіт.
— А якщо не вдасться?
— Тоді клацну кілька знімків, кактус під пахву, іграшки до коробки і…
— Я це передчувала! — Магда нервово прикусила ніготь, оздоблений діамантиками. — Я від початку казала, аби ми не йшли до тієї клятої ворожки.
Клята ворожкаВона все сплутала в моєму впорядкованому житті одного холодного травневого вечора, зразу після «Новин». За півгодини до того ми закінчили інтеграційні заняття в одному із сонних містечок Підкарпаття. Вимучені дитсадівськими розвагами, які мусили суттєво посилити в нас відчуття групових сув’язей, ми дочовгали до найближчої кнайпи. Офіціантка, сильно похляпана лискучим лаком брюнетка, принесла нам теплувате пиво й пачку гіркавого арахісу. Ми вицмулили по одній гальбі, по другій, по третій. У повній мовчанці, бо про що тут балакати, коли на заняттях ми вибовкали одне одному ледь чи не все, окрім, звісно, розміру зарплати.
— Вгадайте, що прийшло мені на «мобілку»! — озвалася нарешті Магда, ворог тиші й майстриня зі складних запитань.
— Скажи, ми ж не ясновидці.
— До речі, щодо ясновидців, — утрутилась Агата. — За кілька вулиць звідси мешкає фантастична ворожка. Все збувається. Може, сходимо?
— Залежить, що саме вона ворожить, бо якщо самі нещастя… — озвався Марек, наш фірмовий скептик.
— Вона говорить трохи туманно, але потім усе якось між собою пересновується, що аж дивно.
— Я воліла б не йти, — скривилася Магда. — Здається, такі ворожки можуть запрограмувати людині життя, і вже немає виходу — вона мусить реалізувати те, що почула. Наче машина.
— А ти й не мусиш ворожити. Почекаєш у вітальні, — запропонувала вихід Агата. — То як?
Комментарии к книге «Тістечка з ягодами», Изабелла Сова
Всего 0 комментариев