«раКУРС»

359

Описание

Цей роман — про долі людей, чиє життя тепер матиме чіткі «до» і «після», про надії і втрати, про боротьбу й силу волі, про помилки, вічне шукання істини й непереборне бажання жити. Такі різні, але рівні перед війною герої намагаються випросити у долі ще трохи щасливого життя. Якщо не для себе, то для наступних поколінь…

1 страница из 194
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

раКУРС (fb2) - раКУРС 983K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Светлана Талан

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2017

ISBN 978-617-12-4173-2 (fb2)

Жодну з частин даного видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

Дизайнер обкладинки Олександр Ландін

Електронна версія створена за виданням:

Талан С.

Т16 раКурс: роман / Світлана Талан. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 320 с.

ISBN 978-617-12-3926-5

УДК 821.161.2

Світлана Талан. раКУРС

Збіг прізвищ та імен автор просить вважати випадковим.

Терпи, терпи, терпець тебе шліфує,

Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.

Ніхто тебе з недолі не врятує,

Ніхто не зіб’є з власної тропи.

На ній і стій, і стрій — допоки скону,

Допоки світу й сонця — стій і стій.

Хай шлях до раю, пекла чи полону —

Усе пройди і винести зумій.

Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,

Той, що тебе обрав навіки вік.

До нього змалку ти заповідався,

До нього сам Господь тебе прирік.

Василь Стус ВЕСНА 2014 РОКУ Еліна

Я знову повернулась у квартиру до батьків. Це вже не вперше, коли мої спроби звити сімейне гніздечко зазнали фіаско. І вже вкотре я ставлю собі запитання «Чому?!», але відповіді не знаю й досі. Щоразу нова історія, про яку я волію якнайшвидше забути й більше не згадувати. Ненавиджу жити минулим, спогадами про кращі дні, які провела з обранцем, і взагалі не люблю розпускати шмарклі після розставань. А на душі гидко, хоча батьки прийняли мене без особливих дорікань. Не можу сказати, що вони були в захваті від мого чергового повернення до родинного гніздечка. Батько сказав, що сталося те, що й мало статися, а мати, як завжди, тяжко зітхнула й повторила свою улюблену фразу: