У машині я їй сказав, що дописав останнє речення чорнового варіанта книжки. А коли ми почали підійматися на ту гору в Піренеях, яку вважаємо священною і де нам уже доводилося переживати незабутні хвилини, я запитав у неї, чи не хоче вона знати, якою є центральна тема книжки або принаймні, як я її назвав; вона відповіла, що їй дуже хотілося б про це запитати, але з поваги до моєї праці вона ні про що не запитувала, тільки дуже раділа тому, що я нарешті її написав, – дуже раділа.
Я сказав, як вирішив назвати книжку і яка її центральна тема. Ми йшли далі мовчки, а коли дійшли до повороту, то почули шум; вітер наближався, він летів на нас, і під його шум гора показувала нам свою магію і свою могутність.
А потім пішов сніг. Я зупинився й замилувався цією хвилиною: летючими сніжинками, сірим небом, лісом і нею, що була поруч. Нею, яка була поруч мене завжди.
Я хотів їй сказати вже тоді, але потім подумав, що нехай вона ліпше довідається про це, коли почне гортати сторінки книжки. Цю книжку я присвячую тобі, Кристино, дружино моя.
АвторО Маріє, зачата без гріха, молися за нас, тих, котрі звертаються до тебе.
АміньКотрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
Від Луки 15:4Коли відпливатимеш до Ітаки,
то нехай твоя подорож триватиме довго,
наповнена пригодами й пізнанням.
І не бійся ані лестригонів, ані циклопів, ані лютого Посейдона;
ти не зустрінешся з ними в дорозі, якщо
думатимеш про високе, якщо емоції
не покинуть ані твоє тіло, ані твій дух.
Лестригони, й циклопи, й лютий Посейдон
не зустрінуться на твоєму шляху,
якщо ти не носиш їх у своїй душі
І якщо твоя душа не випустить їх прямо тобі під ноги.
Я сподіваюся, твій шлях буде довгим.
І ти зустрічатимеш у дорозі багато літніх ранків,
І добувшись нарешті до перших портів,
переживеш нечувану радість.
Неодмінно відвідай приморські міста Фінікії,
Збери все, що там є найкращого.
А тоді рушай до Єгипту,
Опануй науку народу, який може так багато тебе навчити.
Але не втрачай із виду Ітаку,
бо прибути туди – твоя доля.
Але не квапся надмірно,
нехай твоя подорож розтягнеться на багато років,
Комментарии к книге «Заїр», Пауло Коэльо
Всего 0 комментариев