«Незрозумілі»

Дивний цей світ.

Ну, точно не так влаштований. І люди дивакуваті.

Навіть однозначне бачать не таким, яким воно є.

Ні з ким ні про що не можна начистоту: не чують, не розуміють, глузливо сміються й іншим неправдиво розказують.

І відгородитися від цього ніяк. Бо й у своїй кімнаті — своєму світі, де тільки він, його думки, музика і його таємниці, стає нестерпно. І не лише тому, що туди набридливо вриваються батьки, й гадки не маючи, що він — уже дорослий.

Що в нього — море СВОЇХ проблем.

Свої інтереси. І своя любов. Ще невиразна, але вже є. Сором’язлива і нерішуча, але — любов.

Море думок, емоцій і чогось незбагненного розриває Сашка Головка.

Непросто погамувати їх і ніяк — випустити на волю.

Орисі теж не довіритися, бо поводиться так, наче його нема.

А іноді надто прискіплива до нього.

І все-таки він прорвався через проблеми. Батько почав спілкуватися з ним, як з дорослим. І мама сказала, чому була такою. З найкращим другом Ромкою Мельником помирився.

Й Орися нарешті...

Але для цього потрібно було багато пережити, ризикувати, битися і вистояти там, де чоловік інакше діяти не може.

онеділок двадцять четвертого вересня для Сані Головка не заладився ще із самого ранку. Днем раніше вирішив він поголитися. Робити це ввечері, щоб, не дай Боже, побачили і засміяли батьки, не хотів, тому цю відповідальну процедуру відклав на ранок наступного дня, тобто понеділка.

Дочекавшись, доки всі розбіжаться у своїх справах, Олександр Головко, чоловік чотирнадцяти з половиною років, став перед дзеркалом у ванній кімнаті, дістав татову пінку для гоління, одноразовий «Жилет» й увімкнув кран умивальника, звідки потекла тоненька цівка гарячої води. Провів по обличчю рукою, відчувши м’яку поросль. Біля ямки на підборідді та над верхньою губою, добре придивившись, можна було розгледіти кілька світлих, трохи кучерявих волосин.