Дівчиною перестала бути в п’ятому класі, почасти випадково, почасти з розрахунку. Лазив за нею такий собі сусідський хлопець. Їй страшенно лестило, що він був уже ліцеїстом. Майже дорослий. Завжди перестріваючи її на подвір’ї, зупинявся й намагався торкнутися. Клаудія відчувала тоді якесь незрозуміле тепло. Мріяла, щоб він повів її в якесь гарне місце, у кіно, до парку чи на морозиво, цілував її й говорив, що кохає. Вона ладна була піти за ним на край світу.
І нарешті це сталося: вони зустрілися на сходах до льоху. Клаудія пішла по картоплю, він, ніби про щось там із нею балакаючи, спустився слідом. Спершу цілувалися. Від нього пахло пивом і сигаретами, він здер з неї блузку й почав м’яти груди, трохи здивований, що дівчина не опирається. Усе тривало якісь дві-три хвилини. Зробив своє й вийшов, наче за ним хтось гнався, а Клаудія залишилася з болючою промежиною, кровотечею й сотнею питань, на які він ніколи не відповів.
Зося геть не змінилася. Той самий колір волосся, той самий стиль одягу, легенька усмішка. Проте вони вже знали, що за цією усмішкою криється. Як вона впливає на дорослих, зате дратує однокласників. Іще перед першим семестром усі збагнули, що Зося стане для них вічним докором сумління. Вона уособлювала все, чим не були вони самі: ввічлива, без поганих звичок. Зося ніколи не прогулювала уроків, завжди готова до занять, старанна. І якщо Агаті все-таки пробачали її жахливий характер, який містився в межах певної норми, то Зосю просто не терпіли! Не можна бути в усьому досконалою! Зрештою, що значить досконалою? Якщо існують певні норми нормальної поведінки, то коневі зрозуміло, що до школи приносять не морквяний сік, а кока-колу (краще «лайт») або «Ред-Бул», що на великій перерві в автоматі купують батончики, а в крамничці навпроти — чипси, а не їдять принесену з дому канапку із сиром на чорному хлібі, та ще й загорнуту в папір! Хто ще нині загортає канапки в папір?!
Комментарии к книге «Дівчата з 13-ї вулиці», Малгожата Гутовская-Адамчик
Всего 0 комментариев