З Алоїзом вона так бiльше i не побачилася. Вiн поїхав в одне зi своїх численних журналiстських вiдряджень i зник. Його даремно розшукували рiднi, друзi, мiлiцiя. Нiна довго оговтувалася вiд шоку, важко перехворiвши на нервовий розлад. Але так i не наважилася повернутися додому.
Єдиною пам'яттю про нього залишилися електроннi листи, якi вiн їй писав майже щодня. Свого старшого сина, котрий вже давно ходить до нiмецької школи у Кельнi, вона назвала Алоїзом.
Коли нiкого нема поруч, вона навчає його найпростiшим українським словам, мрiючи коли-небудь показати йому свою Україну i тiнь папуги на стiнi закинутої хати у рiдному селi.
Iнодi їй сниться дитинство i вона прохоплюється зi сну. Тодi потайки гляне на сплячого Маркуса, котрий на сiмнадцять рокiв старший за неї. Поправить йому ковдру i, важко зiтхнувши, швидко зiтре сльозу.
Бо сталося так, як сталося. Кожне життя - результат прагнень людини, яка його проживає. Не менше й не бiльше. Тому той, хто скаржиться на своє життя - скаржиться на самого себе…
This file was createdwith BookDesigner programbookdesigner@the-ebook.org09.02.2011 Оглавление 1 2 3 4 1.1 2.1 3.1 4.1 1.3 2.3 3.3 4.3 1.4 2.4 3.4 4.4 1.5 2.5 3.5 4.5 1.6 2.6 3.6 4.6 1.7 2.7 3.7 4.7 1.8 2.8 3.8 4.8 1.9 2.9 3.9 4.9 1.10 2.10 3.10 4.10 1.11 2.11 3.11 4.11 1.12 2.12 3.12 4.12 1.13 2.13 3.13 4.13 1.14 2.14 3.14 4.14 1.15 2.15 3.15 4.15 1.16 2.16 3.16 4.16 1.17 2.17 3.17 4.17 Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Твоя дитинка», Ирина Михайловна Ликович
Всего 0 комментариев