«Несподівана вакансія»

1956

Описание

РОМАН З англійської переклали Віктор Морозов, Тарас Малкович «Доросла серія» Переклад з англійської Дж.К. Ролінґ © текст, 2012 © «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», український переклад, 2013 Редактор: Іван Малкович www.ababahalamaha.com.ua У Пеґфорді на сорок п’ятому році життя раптово помирає член місцевої ради Баррі Фербразер. Ця подія шокувала містян. У провінційному англійському затишному містечку з брукованим майданом і стародавнім монастирем, здавалося б, панує ідилія, але всередині містечка, за цим привабливим фасадом, точиться справжня війна. Заможні воюють з убогими, підлітки — з батьками, жінки — зі своїми чоловіками, вчителі — з учнями… Несподівана вакансія у пегфордській раді невдовзі має всі шанси спровокувати містечко на чи не найбільшу в його історії війну. Хто стане переможцем на виборах, де панують пристрасті, дворушність і несподівані викриття? Це великий роман про маленьке містечко і перша книжка Джоан Ролінґ для дорослих. Захопливий твір, створений незрівнянним оповідачем. Про автора: Дж. К. Ролінґ — автор серії із семи романів про Гаррі...

1 страница из 409
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Несподівана вакансія (fb2) - Несподівана вакансія (пер. Виктор Евгеньевич Морозов,Віктор Тарас) 1095K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Джоан РоулингДж.К. РолінґНЕСПОДІВАНА ВАКАНСІЯ

Присвячую Нейлові

Частина перша

6.11. Несподівана вакансія виникає:

а) якщо член місцевої ради не подав упродовж належного часу заяву про згоду обіймати свою посаду; або

б) якщо він сповістив про відставку; або

в) якщо він помер…

Чарльз Арнольд-Бейкер

«Управління місцевими радами»

Сьоме видання

Неділя

Баррі Фербразер не мав бажання йти кудись вечеряти. Упродовж вихідних голова розколювалася від болю, і він ледве встиг дописати обіцяну статтю для місцевої газети.

Але за обідом дружина була така напружена й мовчазна, що Баррі зрозумів: самою лише вітальною листівкою тут не відкупишся — занадто серйозний злочин він учинив, коли на цілий ранок замкнувся в кабінеті. До того ж він писав про Кристал, яку Мері недолюблювала, хоча й не зізнавалася в цьому.

— Мері, я хочу запросити тебе на вечерю, — збрехав він, щоб розтопити лід. — Дев’ятнадцять років, дітки! Дев’ятнадцять років, а ваша матуся лише гарнішає.

Мері відповіла поблажливою посмішкою, тож Баррі зателефонував до гольф-клубу — це було неподалік і там для них завжди були вільні місця. Він намагався улещувати дружину бодай маленькими знаками уваги, відколи збагнув, скільки розчарувань завдав їй за ці майже двадцять років спільного життя, коли йшлося про щось серйозне. Причому він ніколи не робив цього зумисне. Просто їхні уявлення про життєві цінності занадто вже різнилися.

Баррі й Мері мали чотирьох дітей, які вже не потребували няньки. Діти саме дивилися телевізор, і коли він з ними востаннє попрощався, лише найменший, Деклан, відірвався від екрана й помахав йому рукою.