«Усі жінки курви»

- Йоб твою, на хуй, блядь, мать! - сказав Кіт.

Я мовчки погодився.

Ми уже сьомий день не виходимо з хати. Всі електроприлади увімкнені: праска, пралка, телефон, телефакс, телетайп, телевізори показують лише серіали.

- Всі жінки курви! - сказав я.

Кіт мовчки погодився.

- Сходи за пивом! - сказав я.

- Йоб твою на хуй, блядь, мать! - сказав Кіт.

Всі жінки курви.

З віком стаєш цинічним і сентиментальним. Що в принципі одне й те ж.

У мене є Кіт, я чухаю йому яйця і годую живою рибою, а він натомість дозволяє себе гладити. Кіт ніколи мене не зрадить, хіба здохне. Він прийшов до мене сам, і я, щоб довго не думати, назвав його Котом. Нам добре разом. Це, напевне, любов, я не знаю, але що тоді любов, коли не це?

Він любить тертися своєю мордочкою до мого носа. З писка у нього трохи смердить, але все одно приємно. Це точно любов. Бо інакше її взагалі нема.

Усяка істота за природою своєю егоїстична. Любов - один із проявів егоїзму.

Моє перше кохання було у дитсадку. Нам не судилося бути разом - суспільні забобони стали на шляху нашого щастя. Батьки пробували розрадити мене - мовляв, ми ще замалі для створення сім’ї, треба перевірити почуття часом і все таке. А життя ж таке коротке, і ніякі почуття не можна випробовувати. Вони не витримають навіть подмуху вітру, що вже казати про таку страшну штуку, як час. Нас нагло розлучили, мене і Лєночку, чи Людочку, чи як там її (я вже навіть імені твого не пам’ятаю, вибач). Не було у нас жодного шансу у цьому жорсткому закомплексованому суспільстві.

Першого дня в садку я вже нарвався на неприємності - мене побили. Хлопця звали Серьожа Єфімов. Він мав велику голову і великі руки. Серьожа був дуже комунікабельний, аж занадто.

- Новенький? - сказав він мені.

Я кивнув.

- Давай гратися! - сказав Серьожа і штовхнув мене.

Я впав.

Тоді підбігла моя Лєночка і з вереском почала розмахувати перед лицем Сєрьожі руками. Сєрьожа втік. Лєночка подала мені руку, я встав. Лєночка обтріпала мій одяг, оглянула мене і сказала:

- Слабак.