«Лялька»

©    — україномовна пригодницька література

Переклав з польської Степан Ковганюк

Передмова Валерія Шевчука

Болеслав Прус належить до великих обсерваторів свого часу. Його вибагливе і пильне око (недаремно він умів поєднувати, і то дуже вдало, журналістику з художньою творчістю) могло прозирати свою епоху дивовижно проникливо, добачаючи з разючою точністю її болячки, добро і зло, смішне, й поважне. Журналістика була для нього джерелом таких спостережень, першою драбиною у переплавці їх на художній образ, проза — ріками, які витікали з того джерела і широко розливалися навкруги.

Цей чоловік з таким небуденним зором жив звичайним, хоч і поквапним, життям трудівника, бо праця його була навсправжки велетенська. Він не був салонним літературним левом, який понад усе прагне справити на навколишній світ якнайгостріше враження перш за все своєю особою. Про Пруса не складали анекдотів і не вели пересудів. Більше того, Прус не любив афішувати своєї особи, ба навіть розкривати секрети своєї письменницької лабораторії. Він, як стверджують сучасники, ніколи не ділився ні своїми творчими планами, ні подробицями свого життя. Це не важко зрозуміти, коли проглянути те, що він устиг зробити. Його твори складають 28 чималих томів. Крім того, лише тижневі хроніки Пруса налічують понад 20 томів (їх упорядкував і зредагував Зигмунт Швейковський), не рахуючи численних статей, розвідок і рецензій. Це цілий світ, який розкриває перед сучасним читачем величезні скарби психологічних, розумових, емоційних спостережень з епохи другої половини XIX ст. у Польщі, — Прус досягнув основного: він зумів розкрити дух свого часу, його найголовніший настрій — те, що може зробити лише великий митець.

Болеслав Прус (справжнє його ім’я Олександр Гловацький) народився за метричними даними 20 серпня 1847, а за родинними на два роки раніше — 20 серпня 1845 року. Дослідники другу дату вважають за ймовірнішу.