«Твори у дванадцяти томах. Том одинадцятий»

©    — україномовна пригодницька література

ПЕРЕКЛАД З АНГЛІЙСЬКОЇ

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Дмитро Затонський, Віталій Коротич, Микола Лукаш, Василь Мисик, Тетяна Якимович.

Це просто нещастя для багатьох письменників, що в уявленні пересічної людини вимисел і неправда — те саме. Кілька років тому я видав роман про Південні моря. Його дія відбувалась на Соломонових островах. Рецензенти та літературні оглядачі хвалили автора за багату фантазію. Але реальності в книжці, казали вони, нема й крихти. Звичайно, хто ж не знає, що кучерявих людожерів давно вже не існує на світі і тим паче вони не бігають голяка й не відрубують голів один одному, а при нагоді й білій людині.

Так ось послухайте. Я пишу ці рядки в Гонолулу, на Гаваях. Учора на березі Вайкікі до мене заговорив незнайомий чоловік. У розмові він згадав одного нашого спільного приятеля, капітана Келлара. Коли я був на Соломонових островах і попав у аварію на вербівному судні «Мінота», мене врятував цей самий Келлар, шкіпер іншої вербівної шхуни, «Ежені». І ось незнайомець розповів мені, що тубільці зняли голову капітанові Келлару. Він знав те напевне, бо сам був адвокатом Келларової матері в справі синового майна.

Слухайте далі. Днями я одержав листа від містера К. М. Вудфорда, урядового комісара британських Соломонових островів[1]. Він був у тривалій відпустці в Англії, віддавав сина до Оксфордського університету, і нещодавно повернувся на свою посаду. Майже в кожній публічній бібліотеці ви знайдете книжку від назвою: «Природознавець серед мисливців за головами». Той природознавець і автор книжки — сам містер Вудфорд.