«Камінний господар»

3850

Описание

Власна самобутня ідейно-художня інтерпретація традиційної світової теми, до якої зверталось упродовж століть багато класиків, була здійснена Лесею Українкою у драмі “Камінний господар” (1912) — творі, який може з повним правом вважатися одним із кращих здобутків української, а також європейської модерної драми початку XX ст. Драма є українською версією світового мотиву, визначаючи актуальні проблеми своєї доби (екзотичні образи та мотиви — античні, біблійні, середньовічні) є своєрідною метафорою національного життя, будучи при цьому і прозірливим застереженням, вносячи у відому світову фабулу новітні ідейнофілософські і психологічні акценти.Незаперечним тут є передусім і історикогенетичний зв’язок з пушкінською версією, яка стала своєрідним імпульсом для створення поетесою власного шедевру із самобутнім трактуванням відомих образів, з осмисленням ідейних теорій свого часу — ілюзорних та оманливих. Пушкінська драма “Камінний гість” була у руках Лесі Українки (поетеса у цей час лікувалася у м. Хоні на Кавказі), коли вона працювала над “Камінним господарем” —...



4 страница из 37
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Такою, Анно, як чиста гостя. I ти не думай, що я б йому далася на пiдмову.

Нiколи в свiтi!

А н н а

Але ж ти кохаєш його шалено.

Д о л о р е с

Анно, то не шал!

Кохання в мене в серцi, наче кров у чашi таємнiй святого Граля.

Я наречена, i нiхто не може мене сплямити, навiть дон Жуан.

I вiн се знає.

А н н а

Як?

Д о л о р е с

Душею чує.

I вiн до мене має почуття, але те почуття - то не кохання, воно не має назви… На прощання вiн зняв перстеника з руки моєї i мовив: "Поважана сеньйорито, як вам хто докорятиме за мене, скажiть, що я ваш вiрний наречений, бо з iншою я вже не обмiняюсь обручками - даю вам слово честi".

А н н а

Коли вiн се казав, - чи то ж не значить, що вiн одну тебе кохає справдi?

Д о л о р е с

(сумно хитає головою)

Словами серденька не одурити…

Мене з коханим тiльки мрiя в'яже.

Такими нареченими, як ми, пригiдно бути в небi райським духам, а тут - яка пекельна з того мука!

Тобi того не зрозумiти, Анно, - тобi збуваються всi сни, всi мрiї…

А н н а

"Всi сни, всi мрiї" - се вже ти занадто!

Д о л о р е с

Чому занадто? Що тобi бракує?

Все маєш: вроду, молодiсть, кохання, багатство, хутко будеш мати й шану, належну командоровiй дружинi.

А н н а

(засмiявшись, устає)

Не бачу тiльки, де тут сни i мрiї.

Д о л о р е с

(з блiдою усмiшкою)

Та їх для тебе мовби вже й не треба.

Обидвi панни походжають мiж пам'ятниками.

А н н а

Кому ж таки не треба мрiй, Долорес?

У мене є одна - дитяча - мрiя…

Либонь, вона повстала з тих казок, що баяла менi, малiй, бабуся, - я так любила їх…

Д о л о р е с

Яка ж то мрiя?

А н н а

Ет, так, химери!.. Мариться менi якась гора стрiмка та неприступна, на тiй горi мiцний, суворий замок, немов гнiздо орлине… В тому замку принцеса молода… нiхто не може до неї доступитися на кручу…

Вбиваються i лицарi, i конi, на гору добуваючись, i кров червоними стрiчками обвиває пiдгiр'я…

Д о л о р е с

От яка жорстока мрiя!

А н н а

У мрiях все дозволено. А потiм…

Дол о р е с

(переймає)

…Один щасливий лицар злiз на гору i доступив руки i серця панни.

Що ж, Анно, мрiя ся уже справдилась, бо та принцеса - то, звичайно, ти, убитi лицарi - то тi панове, що сватались до тебе нещасливо, а той щасливий лицар - дон Гонзаго.

А н н а

Комментарии к книге «Камінний господар», Леся Українка

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства