Пополаяв мене батько за сніданням, попосміявсь з мене та й заборонив мені купаться в річці з пастушками й гулять на вигоні. Мені було дуже ніяково. Я почував, що вчинив якусь провину, наробив клопоту мамі й татові. Після снідання я вискочив надвір, сів на ґанку, а мені все якось погано було на душі. Але налинули до ґанку голуби дзьобать просо. Я побіг в стайню, заглянув у кошіль, дивлюсь — голуби знеслись. Я став такий радий, що зараз забув і про місток, і про собак, і про гадюк, як усяке лихо забувається на світі.
1891 року.
-- КІНЕЦЬ —
Оригінальний текст взято з бібліотеки КІУС: www.utoronto.ca/elul
У *.txt форматував Віталій Стопчанський
Файл взято з е-бібліотеки "Чтиво" www.chtyvo.org.ua
Оглавление Іван Нечуй-Левицький Вітрогон Fueled by Johannes Gensfleisch zur Laden zum Gutenberg -->
Комментарии к книге «Вітрогон», Иван Семенович Левицкий
Всего 0 комментариев