«Хрест: постбіблійний детектив»

1940

Описание

Роман «Хрест» – перший літературний твір знаного політика, дипломата та вченого Василя Базіва. За задумом автора, ця книга має стати першою з епічної, художньо-філософської трилогії, у якій на українському історичному матеріалі вершиться прощання людства із тим способом буття, яким люди жили дотепер протягом тисячоліть. Василь Базів – один з організаторів національно-визвольних процесів 1989-1991 років. Працював у керівництві регіональних та центральних органів державної влади, очолював Генеральне консульство України у Канаді. Має найвищий дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. Професор глобалістики Міжнародного університету «Україна».

1 страница из 297
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Хрест: постбіблійний детектив (fb2) - Хрест: постбіблійний детектив 1385K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Василий Андреевич БазивВасиль БазівХрест: постбіблійний детектив

Мамі й татові

Може, друже, може, брате,

Може, враже, злі часи.

Але як то умирати,

Не сказавши, хто ЄСИ.

Петро Скунць

Якщо Бога немає, то усе дозволено.

Федір Достоєвський

Ксьондзова плебанія згоріла, як копиця сіна. За мить. Лиш блиснуло на ціле село опівночі.

Отець із попадею ще не спали. Займалися, як би то не гріховно сказати, у спальні продовженням роду людського. А тут – як припекло по самі помідори.

Їмосць були на добрих 20 літ молодші від всечесного отця. Тому примноження того самого роду йшло повним ходом. За сім літ перебування на парафії свяченича пара народила п’ятьох янголят. Лише рік від року – старше від молодшого. Свята справа була поставлена на конвеєр.

І хоча в Кедрівці авторитетні господарі ремствували, що не для того піп із попадею перебувають на утриманні громади, але гріх уголос нарікати – діти не винні, що їх так багацько обсідає на шиї парафії. Треба гнути спину у три погибелі в колгоспнім ярмі, аби свої дітлахи не повимирали, а тут ще такий плодовитий піп трапився.

Отець Григорій воз’явився народові десь уже після смерті Сталіна. На Покрову його привезли в райкомівському «бобику» і завели до церкви.

Кедрівка, як і кожне галицьке місто й село, тоді розполовинилася. Ту православну українську церкву, що звалася греко-католицькою і була в унії з Ватиканом, ЦК КПРС за наказом Сталіна розігнав. А перед служителями культу постав вибір – служити тому богу, що в Мавзолеї, і переписуватися на роботу до департаменту КГБ під назвою Московський патріархат або залишатися надалі в лоні материнської церкви і в єдності з Петровим престолом у Римі.

Але ця унія із християнським лоном могла бути реалізована тільки на нарах ГУЛАГу. Десятки тисяч українських священиків атеїсти запакували в товарняки, якими возять худобу на «заготскот», і повезли туди, де раки зимують, тобто відтарабанили у вічну мерзлоту Соловків і Норильська. Був серед них і кедрівський парох, отець Ілинець, який виконувати вказівку ЦК КПРС відмовився. Але престол не був порожнім довго. На місце отця й приїхав той, котрого майже через десятиліття підпалили.