- Ти там, Віталію, придивись за Шелестом. Мені доповідають, що він занадто самостійним став, молоко п’є від власної корови і возить її всією республікою в окремому вагоні, заохочуючи розвиток націоналістичних тенденцій, які можуть негативно позначитися на темпах стирання історичних ґраней. Та й націоналістів там притиснути треба, а то щось вони при Шелесті голови почали піднімати. В першу чергу націоналістів, а усуміш з ними і усіх дисидентів. Не мені тобі розказувати, як усілякі антирадянські елементи намагаються розхитати Радянський Союз і зашкодити створенню… - чого створенню? - сам себе запитав Брежнєв, взяв з течки доповідну записку секретаря ЦК КПРС Михайла Андрій овича Суслова до закритого засідання Пленуму ЦК КПРС і прочитав: - «…нової історичної, соціальної та інтернаціональної спільності людей з єдиною територією, економікою, соціалістичною змістом культурою, державною мовою і спільною метою - побудовою комунізму у нашій країні».
Леонід Ілліч декілька разів спіткнувся при читанні документу.
Федорчук стояв, щільно притиснувши руки вздовж лампасів генеральських штанів, і майже не дихав. У правій руці він тримав товстий записник, поки що нічого не записував, і тільки їв очима обличчя Генерального секретаря ЦК КПРС.
- Щось накрутив тут Мишко, - сказав Брежнєв і кинув короткий погляд на Федорчука. - Геть нічого не зрозуміло. Як говорив Наполеон, треба писати коротко і ясно - підмет, присудок і ніяких інших зайвих слів. А тут і довго, і накручено. А може так і треба писати про нову спільність людей і спільну мету оцих людей? Щоб потім неухильно втілювати наші настанови в життя. Ти теж так думаєш?
Леонід Ілліч знов поглянув на Федорчука, і в його очах промайнули гострі та уважні зблиски, як погляд крізь прорізи маски на обличчі.
Федорчук несподівано для себе скулився, ніби йому хтось кинув за комір генеральського мундира жменю снігової крупи. Він миттєво, без жодного поруху лицевих м’язів поміняв вираз обличчя з дурня і служаки, який він повісив, входячи до кабінету, на маску служаки, що без слів розуміє своє начальство, і переклав записник із правої руки в ліву.
Леонід Ілліч помітив, як змінилась у Федорчука твар, і сказав:
Комментарии к книге «Тринадцятий місяць», Иван Котовенко
Всего 0 комментариев