NN
Пенелопа уважно роздивлялася лікаря, що сидів навпроти неї і заповнював її історію хвороби. Кругленький чоловічок із кругленьким черевцем, у круглих окулярах і з круглою лисиною. Єдине, що в нього було не кругле, — це гостра «ленінська» борідка. Нарешті він припинив писанину і почав вивчати результати її аналізів та обстежень головного мозку.
— Мушу вам сказати, шановна пані... мгм... (лікар подивився на обкладинку історії хвороби) Пе-не-лопо (по складах прочитав він), що у вас ніяких суттєвих з'юшень (лікар не вимовляв літери «р») немає. Я не бачу ніяких патологій, дойогенька. Отже, етіологія ваших головних болей нагадує т'ядиційну міг'єнь.
Лікар подивився на Пенелопу зосередженим поглядом і спитав:
— Ви заміжня?
— Так.
— Давно?
— Десять років.
— Дітей маєте?
— Так, двоє.
— Часто маєте статеві стосунки з чоловіком?
Пенелопа отетеріла.
— Прошу?
— Чи давно ви мали статеву близькість з вашим чоловіком? — переформулював запитання лікар.
Пенелопа була обурена запитанням. Проте все-таки напружила пам'ять.
— На Різдво, здається... Так... Ще запам'ятала: гріх же!
Лікар замислено подивився у вікно, за яким набубнявіли весняні бруньки.
— Та-ак... — протягнув він. — Ви от'їмуєте задоволення від статевої близькості?
— Прошу? — перепитала Пенелопа.
— Я питаю: чи от'їмуєте ви задоволення від близьких стосунків з чоловіком? — голосніше повторив лікар.
«Він думає, що я глуха! Що він мене питає, цей старий збоченець?» — Пенелопа відкрила рота, щоб висловити обурення пор'ядної львівської пані, проте останньої миті стрималася.
Лікар подивився на неї зі співчуттям і, немов промовляючи «з вами все ясно», закопилив нижню губу.
— Ну що ж, дойогенька моя! — у голосі лікаря бринів щирий жаль. — Що я можу вам поядити? Може, сп'йобуєте завести собі коханця?
Пенелопа підскочила з місця і кулею вилетіла з кабінету на вулицю.
«Старий козел! За кого він мене приймає?»
Вона летіла проспектом Шевченка до Галицького базару і навпростець до своєї роботи. Обідня перерва закінчувалася, а треба було ще встигнути запарити собі каву і перекусити канапками.
Комментарии к книге «Пор'ядна львівська пані», Люба Клименко
Всего 0 комментариев