Як тільки ми піднялися на траулер, мій товариш одразу випив великий глек води. Я, переконаний, що теж хочу пити, намагаюся зробити те саме, але після двох ковтків зупиняюсь, бо насправді не відчуваю спраги! Значить, це мені тільки здалося. Завдяки режиму, мій організм не відчував потреби у воді. І це ще раз показує, як психіка впливає на людський організм, що інколи прагне того, в чому насправді не має потреби.
Через три дні я прочитав в одній газеті:
«Ален Бомбар помер від голоду. Труп його, знайдено поблизу Сен-Валері». Про мене почали вигадувати романтичні історії… Та насправді ж два чоловіки, які мерщій кинулися на аеродром до літака, що вилітав рейсом на Туке, щоб устигнути вчасно на весілля в Англію, аж ніяк не були схожі на мерців.
Та ось у справу втрутилася берегова охорона, і почалась перша дія фарсу, якому я дав назву «Комічна інтермедія». Слід додати, що незвичайні епізоди цього фарсу розігрувались і далі, протягом всієї нашої подорожі.
Перша дія «Комічної інтермедії» відбувається в кімнаті установи, де стоїть багато столів, завалених купами паперів. За одним із них — морський офіцер з п'ятьма великими нашивками. Я, наче, неслух-школяр, сиджу перед ним, а він кричить на мене:
— Чи відомо вам, що ви підлягаєте суду Морського трибуналу? Ви самовільно вийшли з територіальних вод!
— Але ж це правило необов'язкове для малих суден…
— Необов'язкове! Але такі судна звуть ще «пляжними», і ніде не написано, що їм дозволено виходити з територіальних вод!
— Та хіба ж їм заборонено плавати у відкритому морі?
— А про це теж ніде не написано!
— В такому разі…
Але офіцер не дає мені закінчити:
— Оці витівки так вам не минуться! Я не дозволю!
— Я був тільки пасажиром. У човні сидів сам власник! Ви це знаєте?
— Я не хочу більше з вами розмовляти! Як вирішиться ця справа, вас повідомлять потім!
Ми прощаємось, не дійшовши згоди. Та доля посміхнулася мені, як потім ще не раз посміхалася. В приймальні я зустрічаю офіцера в такому ж чині, капітана Монсу. Це вже справжній моряк. Він гаряче обіймає мене і каже:
— Любий мій, поздоровляю тебе!
НАУКОВА ПІДГОТОВКА19 жовтня я прибув у Монако і, зайшовши до Океанографічного музею, попросив дозволу працювати разом з дослідниками, що мали в своєму розпорядженні лабораторне устаткування.
Комментарии к книге «Сам в океані», Ален Бомбар
Всего 0 комментариев