© — україномовна пригодницька література
З болгарської переклав ІВАН БІЛИК
Малювали АНАТОЛЬ СИЛАЄВ та ЄВГЕН ГОНЧАРЕНКО
Перекладено з видання: Григор Угаров. По следите на заточеника. Народна култура. София. 1956
Ми були щасливі…
Прийшли білі!
…
Наша лібата була велика,
Веселі хатинки аж тріщали від добра.
В хатинках жили дужі люди
— Чоловіки, жінки й діти.
…
Прийшли білі!
…
Вони сказали нам:
«Ця земля тепер наша,
Ці ліси тепер наші,
Ця ріка тепер наша…»
…
Прийшли білі!..
Негритянська народна пісня РОЗДІЛ ПЕРШИЙКапітан Сілва Порту. Гонсалві та негреня Домбо. Протока Сліз. Корабельна катастрофа. Капітан не дотримує слова
ІАнічогісінько не віщувало близької небезпеки.
Сонце стояло на вечірньому прузі. Небокрай палахкотів жовтогарячою загравою. Морська гладінь ледь тремтіла. Тільки де-не-де скипала кучерява хвилька, блиснувши проти сонця розпеченим сріблом. Повільно танув за кормою молочно-білий слід корабля. Всю неосяжну морську широчінь немовби затягало прозорим рудуватим серпанком. Але небо лишалось синє, глибоке і ясне. Попелястої примари урагану не було й згадки. Тільки поволі дужчав вітер, напинав вітрила, й сумно порипували щогли.
Ще й досі не видно було суходолу, але чайки зграями прилітали назустріч кораблеві й сідали на лаштунках. Це були перші провісники материка.
І незабаром матроси, які щойно заступили на вахту, помітили на обрії невиразну темну смужку берега…
У такий на диво сприятливий час торговельне судно «Реженерадуш»[1] поверталося з далекої плавби. Старий морський вовк Сілва Порту, капітан корабля, вже втретє огинав Мис Доброї Надії. Після повстання 1846 року
Комментарии к книге «Слідами вигнанця», Григор Угаров
Всего 0 комментариев