«Вірші»

Перекладач: Леонід Первомайський

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.— К.: Освіта., 1992.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrlib.com

На батьківщині

Степ в золотому стиглому вбранні,

Де марево ввижається мені,

Колишеться і в дальній лине плин,—

Ти пізнаєш мене? Це я, твій син.

У затінку оцих тополь старих

Востаннє відпочити я приліг,—

Як римська цифра п'ять, на сірім тлі

У вирій відлітали журавлі.

Лишаючи назавжди отчий дім,

Заледве міг я попрощатись з ним...

Благословення матері! Давно

Розвіялося на вітрах воно.

На віддалі минав за роком рік,

Народжувався і зникав навік,—

На возі не завжди щасливих літ

З тих пір я встиг об'їхати весь світ.

Важка наука — в білім світі жить.

Багато поту й сліз я встиг пролить.

Вибоїстим, нерівним був мій шлях

В пустелі людській по сипких пісках.

Це добре знаю я, бо мій напій

Не-раз бував немов полин гіркий,

Не раз мій кухоль наливали вщерть —

Було б одразу легше випить смерть.

Але тепер все горе й вся біда,

Всі муки сплинули, немов вода,

I спомини про мій тернистий шлях —

Все потопає в радісних сльозах.

Тут колисала матінка мене,

Тут сонце, наче в юності, ясне,

З-під хмари усміхається мені,

Як синові, на рідній стороні.

Конокрадська

Темним пилом крутить

Вдалині.

Наближає вершник

На коні.

«Звідки в тебе, хлопче,

Кінь, що змій?»

«Повертаю з пушти,

Пане мій,

Ночував табун там,

Ніч іржав,

Змія вороного

Я украв.

Ярмарок у Турі,

То й мені

В Турі треба бути

На коні».

«Слухай, хлопче, слухай,

Чорна тінь,

Грає під тобою

Добрий кінь.

Це табун у пушті

Мій іржав,

Це коня у мене

Ти украв».

Ну, не хоче слухать!

В серці шал,

Нагаєм — і мимо,

Мимо вчвал.

Не згасає в серці

Лютий гнів,

Повертає, кида

В очі спів:

«Гей, мене за кражу

Не гани,

Жеребців у тебе

Табуни.

Мав одне я серце —

Й те дочка

Рідна твоя вкрала

В батрака».

Перша роль

Я став актором. Перша роль

Готова вже моя.

Уперше маю на кону

Зареготати я.

На сцені я сповна душі

Завзято регочу,