«Чигрине, Чигрине»

Тарас Григорович Шевченко Чигрине, Чигрине Чигрине, Чигрине,Все на світі гине,І святая твоя слава.Як пилина, линеЗа вітрами холодними,В хмарі пропадає.Над землею летять літа,Дніпро висихає.Розсипаються могили.Високі могили –Твоя слава… і про тебе,Старче малосилий,Ніхто й слова не промовить,Ніхто й не покаже,Де ти стояв? чого стояв?І на сміх не скаже!!За що ж боролись ми з ляхами?За що ж ми різались з ордами?За що скородили списамиМосковські ребра?? засівали,І рудою поливали…І шаблями скородили.Що ж на ниві уродилось??!Уродила рута… рута…Волі нашої отрута.А я, юродивий, на твоїх руїнахМарно сльози трачу; заснула Вкраїна,Бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла,В калюжі, в болоті серце прогноїлаІ в дупло холодне гадюк напустила,А дітям надію в степу оддала.А надію…Вітер по полю розвіяв,Хвиля морем рознесла.Нехай же вітер все розноситьНа неокраєнім крилі.Нехай же серце плаче, проситьСвятої правди на землі.Чигрине, Чигрине,Мій друже єдиний,Проспав єси степи, лісиІ всю Україну.Спи ж, повитий жидовою.Поки сонце встане.Поки тії недоліткиПідростуть, гетьманиПомолившись, і я б заснув…Так думи проклятіРвуться душу запалити.Серце розірвати.Не рвіть, думи, не паліте!Може, верну зновуМою правду безталанну.Моє тихе слово.Може, викую я з йогоДо старого плугаНовий леміш і чересло.І в тяжкі упруги…Може, зорю переліг той,А на перелозі…Я посію мої сльози,Мої щирі сльози.Може, зійдуть і виростутьНожі обоюдні,Розпанахають погане,Гниле серце, трудне,І вицідять сукровату,І наллють живоїКозацької тії крові.Чистої, святої!!!Може… може… а меж тимиМеж ножами рутаІ барвінок розів'ється –І слово забуте,Моє слово тихосумне,Богобоязливе,Згадається – і дівочеСерце боязливеСтрепенеться, як рибонька,І мене згадає…Слово моє, сльози мої,Раю ти мій, раю!Спи, Чигрине, нехай гинутьУ ворога діти.Спи, гетьмане, поки встанеПравда на сім світі. Реклама на сайте