«Німби на здачу»

Ідея цієї збірки не нова.

Давно хотів об’єднати в один файл рядки, які так непросто виявилось покласти на одну мелодію.

«Німби» – це така собі своєрідна «решта» від музичної діяльності, що назбиралась за багато років.

Щоправда, тут зустрічатимуться і тексти пісень, які на папері лунають зовсім іншими кольорами (принаймні, мені так видається).

І нехай лунають, летять понад сніговими заметами – вітром у волоссі,

мереживом дощу

і чимось

таким особливим,

непомітно

захованим

поміж

слів.

Помилково чи може на добру удачу

В магазині дали мені німби на здачу

Замість дріб’язку, що не знайшла продавщиця

До пакету засунули сяючі кільця

Обдивився – все начебто з ними в порядку

Регулюється розмір і ступінь посадки

Одягай і носи – хай стає у пригоді!

Тільки німби не дуже-то зараз у моді...

Це ж вдягнув – і одразу роби добрі справи –

Витягай із вогню і будуй переправи

А подяки за це не такі вже й хороші

В тебе ж німб! А навіщо до нього ще й гроші?

Звісно знав я, що німби тепер всім байдужі

І по курсу до євро вартують не дуже,

Та не було такого ще в світі нарешті –

Щоби німби як жуйки давали на решту...

******

Я зітхнув і поклав їх назад до пакету –

Не докажеш нічого, нікому, ніде ти

Лиш потай озирнувся чи хто не побачив

І сховав капюшоном частинку від «здачі»

держава не любить поетів –

їй треба побільше мармиз,

щоб руки тримали багнети,

над натовпом несли портрети,

а очі дивилися вниз

суспільство не любить поетів –

мовляв, всі вони диваки

і їх романтичні сонети

(часом ще й такі некоректні!)

цінують хіба смітники

родина не любить поетів –

ніякої ж користі з них!

у шані лиш срібло й карети

й плетуться з докорів тенета

для їхніх сердець молодих

ніхто не полюбить поетів,

бо вірш жалить гірше змії

та все ж неупинно і вперто

вкладає думки у куплети

цвіт нації, сором сім’ї

******

та з досвіду років минулих

іще невідомо хто з нас

підніме на ноги поснулих

і з піснею піде під кулі,