І ось вони повертаються з війни, на яку багатьох їх покликали, і помічають, що війна насправді тривала лише для них. І що відповідати за неї тепер доведеться лише їм. І прірва між їхньою відповідальністю та їхньою війною заповнена запеклістю й злістю, але також і вірою та наполегливістю. І подолати цю прірву може лише той, хто пам’ятає, з чого все почалося. А головне — знає, чим усе має закінчитися. «Тамплієри» — 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається.
Сергій Жадан
Пропозиція проілюструвати нову книгу Сергія Жадана полестила мені й зацікавила. У певному сенсі ми всі живемо в епоху Жадана. Сергій сьогодні — чи не найважливіша постать нової української літератури. Крім того, я сприймаю його як голос розуму і взірець чесної позиції письменника у наш розшарпаний час у нашій вже вкотре в муках самонароджуваній країні.
Я вирішив не ілюструвати буквально конкретні тексти, а створити таку собі сюїту за мотивами власних робіт різних років, образи яких — за моїми відчуттями — перегукуються з поезією Сергія. Наскільки це вдалося — судити вам.
Олександр Ройтбурд
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі + + +Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.Потяги завмирають на мить і рушають далі.Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.Ніхто не зупиняється в її місті.Ніхто не хоче забрати її з собою.Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старогоі літньої порожньої панорами.Ніхто не пояснює їй, у чому причина.Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,ніби хребет у підлітка з інтернату.Формуються світло й темрява, складаючись разом.Літнє сонце перетікає в зими.Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.Головне розуміти, що все це діється саме з ними.Формується її пам’ять, формується втіха.В цьому місті народилися всі, кого вона знає.Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Комментарии к книге «Тамплієри», Сергей Викторович Жадан
Всего 0 комментариев