«Коротенька історія канонічності християнської релігії на теренах Русі-України від Іісуса Христа до Томоса-2019»

Василь Головцин - Коротенька історія канонічності христянської релігії на теренах Русі-України від Іісуса Христа до Томоса-2019

Канон - (грец. κανών) — незмінна (консервативна) традиційна, що не підлягає перегляду сукупність законів, норм і правил у різних царинах життєдіяльності людини.

Канон (релігія) — правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон.

Канон (музична форма) — музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору, які вступають послідовно один за одним. Нескінченний канон — різновид канону, в якому кінець мелодії безпосередньо переходить в її початок.

Історія християнської релігії на Русі починається від того моменту, коли апостоли вперше начхали на завіти Іісуса Христа, викладені ще у Нагірній проповіді та подальших мандрах свого Вчителя.

Стартап Іісуса замислювався, як реформаторство - модернізація юдейства, а не нова всесвітня релігія. «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати» (Матвія 5:17). «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…» (Матвія 15:24).

Після розп’яття Христа апостоли потіснили левітів у монополії міняти гроші перед Храмом Єрусалима, скоріше за все під кришею римлян. Через рік апостоли вирішили розширити бізнес на неюдейські території, тому залишили міняльні столи перед Храмом на перших сімох дияконів.

«Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову. І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії, їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них». (Дії Апостолів 6:2)