Певні речі за останні тридцять років не змінилися. Щоб досягти всіх цілей читання, треба намагатися читати різні тексти з різною — доречною — швидкістю, замість того, щоб читати все якомога швидше. Як триста років тому сказав Паскаль, «коли читаєш надто швидко або надто повільно, нічого не розумієш». Оскільки швидкочитання стало новою національною манією, у цьому виданні «Як прочитати книгу» ми згадуємо його також — і як альтернативу пропонуємо читання на різних швидкостях. Мета — у будь-якому випадку читати краще, але деколи повільніше, а деколи швидше.
Ще одне, на жаль, лишилось незмінним — небажання продовжувати навчати читання поза початковим рівнем. Більша частина нашої педагогічної майстерності, грошей та зусиль витрачається на навчання читання протягом перших шести класів. Надалі учні рідко коли отримують підготовку, яка б дозволила їм досягти вищого ступеня майстерності. Так було ще в 1939 році, коли професор Джеймс Мерселл із Педагогічного коледжу університету Колумбії написав для Atlantic Monthly статтю «Поразка школи». Ті два його абзаци, які я зараз процитую, все ще актуальні.
Чи навчають учнів у школі добре читати рідною мовою? І так, і ні. Загалом до п’ятого чи шостого класу читання ефективно викладається і гарно засвоюється. До цього рівня спостерігається стійке загальне покращення, але потім крива сплющується до горизонтальної лінії. Причина не в тому, що в шостому класі людина досягає природної межі своєї ефективності, адже безліч разів було показано, як завдяки спеціальному навчанню значно старші діти та дорослі можуть досягти значного покращення. Не йдеться і про те, що більшість шестикласників читають досить добре, щоб впоратися з усіма практичними задачами. Безліч учнів погано вчаться в старшій школі тільки через нездатність зрозуміти зміст друкованого тексту. Вони можуть покращити свої вміння і їм необхідно покращити ці вміння, але вони цього не роблять.
Комментарии к книге «Як прочитати книгу», Мортимер Адлер
Всего 0 комментариев