«Відлуння любові: жінки»

240

Описание

Збірник «Відлуння любові: жінки» містить твори 20 авторок не тільки з України, а й ближнього та дальнього зарубіжжя. І всі вони — про кохання. Чому свій вибір ми зупинили саме на цій темі? Відповідь проста: нас охопило бажання привнести в життя крапельку щастя, якого зараз так мало в нашому світі і яке стало практично дефіцитом. Щоб зрозуміти суть життя, варто подорожувати текстами авторок збірника, а потім, виринувши звідти, вдихнути на повні груди повітря свободи і справжніх почуттів і — головне — сповнене справжнім Коханням. Крім того, ця книжка бере участь в благочинній акції: за її допомоги ми збираємо гроші для наших солдат, які зараз виборюють українську незалежність на сході України в зоні АТО.



1 страница из 83
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.
Відлуння любові: жінки (fb2) - Відлуння любові: жінки 1287K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Коллектив авторовВідлуння любові: жінкиЗбірник оповідань про кохання

Укладач — Еліна Заржицька

Анна Багряна Колія

Їхнє кохання від самого початку було пісним. Наче грибна юшка. Або кавалок черствого житнього буханця. Вранці вкривалося пліснявою туманів, увечері сонно котилося за гори. Мали єдину розвагу — дощ. Коли сильно гриміло і води стрімголов мчалися у долину шумними потоками, десь там унизу стаючи однією плоттю із Чорним Черемошом, тоді щось їм ніби змінювалося — у невидимих внутрішніх годинниках, невідлагоджених складних механізмах тіл і душ. Відкривалася нова прірва, аби могли стрибнути туди, наперед зав’язавши очі смужкою вологого лляного полотна. Сиділи разом на призьбі, під дахом. Він витесував дошки на гріб для свого минулого — мріяв позбутися непотрібних речей і думок. Був удвічі старшим від неї. Вона гаптувала комірці і манжети — до чоловічих сорочок. Переважно пропускала крізь вушко голки темні нитки — кольору густого гречаного меду. Рідко — яскраві чи світлі. Вірила забобонам, створювала їх сама для себе. Кожну дію, навіть найбуденнішу — чищення картоплі, смаження книшів, миття підлоги, випасання корів і зливання надоєного за день молока до одного цеберка — розуміла як ритуал. Жертвоприношення незнайомому богові. Коли напружувала уяву, аби побачити того бога — білого, теплого, пахучого — відчувала приємне збудження. Тішилася з острахом і тримала це у великій таємниці від чоловіка. Не могла без огиди тулитися до липкого тіла у ліжку. Терпіти грубу вагу брудних рук на своїх грудях. Слухати потворне рохкання упереміж із свистом і сопінням. А тому найбільше не любила ночей. Здавалися їй довгими залізничними коліями. Нескінченними, неприємними, чужими. Воліла би взагалі не вкладатися до сну з того приводу. Працювала б ліпше уночі, а потім би спала вдень.

— Єк захочеш, то матимеш сина, — його голос був кислим і порожнім, ніби діжка з-під випитого вина. Не відповіла. Бо що мала відповісти?…

— А єк ні, то ні, — вивів по тому легку формулу розрахунку нових життів. Так, ніби це він був богом і міг сам вирішувати — на що зужити свою глину.

Комментарии к книге «Відлуння любові: жінки», Коллектив авторов

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!