Фантастично-пригодницька повiсть-жарт
Роздiл перший ТАЄМНИЦЯ СТАРОГО САРАЯ
Почалося з того, що в будиночку Лукерiї Лукiвни та Сидора Силовича почали зникати речi. I коли б то зникали коштовностi, — примiром, порцеляновий чайний сервiз, набiр срiбних ложечок для кави чи вазочки для варення з кольорового чеського скла, — варто було б калатати на сполох. Але зникали зовсiм не коштовностi, а звичайнi буденнi речi.
Першою зникла пляшечка з клеєм "Марс", яким можна склеювати шкiру, дерево, скло та порцеляну. Лукерiя Лукiвна саме збиралася пiдклеїти шкiряну облямiвку на домашнiх капцях Сидора Силовича, свого чоловiка, бо вiн завжди загинав задники й обривав облямiвку. Отож Лукерiя Лукiвна вiдчинила шухляду з написом "Побутова хiмiя", де мав стояти клей, — i не знайшла його на мiсцi.
Спершу вона подумала, що сама десь запроторила пляшечку — та й забула. Таке з нею iнколи траплялося: то покладе кудись окуляри й шукає цiлий день, то закине десь газети i не може потiм знайти, а то й насипле солi в баночку з написом "Цукор" — i вся родина кривиться вiд солоного чаю.
Щоб якось позбутися оцiєї своєї вади, Лукерiя Лукiвна понаклеювала на всi баночки, коробки та шухляди етикетки з написами "Iнструменти", "Ложки, виделки, ножi" тощо — i плуталася вже менше, хоч подеколи пам'ять зраджувала їй.
Тож не дивно, що при такiй вдачi Лукерiя Лукiвна спершу не звернула уваги на пропажу клею,
"Мабуть, клей увесь вийшов, — подумала вона, — а я про це й забула". Вона вирiшила завтра купити нову пляшечку "Марсу", а зараз, поки до роботи ще лишався час, — бо Лукерiя Лукiвна, як i її чоловiк, працювала в другу змiну, — почистити соляною кислотою ванну. Та, на превеликий подив, кислоти на мiсцi теж не було!
Це вiдкриття вже насторожило її — i Лукерiя Лукiвна заходилась перевiряти всi свої баночки, коробочки й шухляди.
Все i всюди було на мiсцях: у коробцi з написом "Iнструменти" лежали незайманi терпуги, молотки, викрути, свердла та багато iншого приладдя; з шухлядки "Ложки, виделки, ножi" теж нiчого не пропало; навiть у бляшанцi з етикеткою "Шурупи" нiхто нiчого не торкав.
Комментарии к книге «Суперклей Христофора Тюлькіна, або “Вас викрито - здавайтесь!”», Анатолій Костецький
Всего 0 комментариев