«Homo Novus»

289

Описание

отсутствует



3 страница из 17
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Бабуся помiтно подалась i ще дужче згорбилась. Проте Фiла впiзнала. Попросила посидiти, Вiра, мовляв, зараз вийде. "Ну, звичайно, для неї Вiра, i завжди залишиться Вiрою, - подумав Фiл. - Аркадiя дуже любила бабусю... Вона, фактично, виняньчила вередуху..."

Думав про се, про те, намагаючись подолати нервове напруження. Та одразу заспокоївся, коли вийшла Аркадiїна мати. Ця середнiх лiт жiнка з виразними слiдами колишньої вроди, була втiленням лагiдностi, доброти. Фiл i ранiш почувався в її присутностi спокiйно, врiвноважено.

- Добрий день, Вiро Харитонiвно!

В її очах промайнуло якесь невловне щемливе вiдчуття, i Фiловi це полестило: шкодує, що не довелось... Нiчого, ще доведеться, усе ще попереду!

Поцiлував їй руку, Вiра Харитонiвна сiла, кивнула i йому на стiлець, i деякий час вони мовчали. Похилена бабуся почовгала з вiтальнi.

- А я оце з кладовища, - зiтхнула Вiра Харитонiвна, - бур'янець виполола, квiти полила...

- Я знаю, ви щонедiлi ходите! - несподiвано весело, з усмiшкою сказав Фiл, i в неї здивовано скинулися брови. - Але ця недiля - остання. - I знову його лице розпливлося в не зовсiм доречнiй посмiшцi. - Чуєте, Вiро Харитонiвно, - остання.

I цi слова, i посмiшки колишнього кандидата в зятi вкрай спантеличили жiнку. Потерла чоло сухорлявими пальцями.

- Тобто?.. Я не розумiю...

- Зараз поясню.

Фiл, поглядаючи то на репродукцiї, розвiшанi пи стiнах, то в розчинене вiкно, заговорив про досягнення науки взагалi, бiохiмiї, медицини зокрема, особливо ж детально пояснював, що таке хромосоми, гени, генетичний код, в якому природа зашифрувала спадкову iнформацiю...

Ошелешена жiнка тiльки клiпала очима. Невже здогадувалась, до чого йдеться?

- Я... наша лабораторiя... ми зробили вiдкриття: в природi окремих живих структур здiйснюється принцип унiверсальностi, - провадив далi Фiл, не помiчаючи її хвилювання. - Суть цього закону ось яка: в кожнiй клiтинi, а не лише в статевiй, мiститься iнформацiя про весь органiзм. Як у голографiчнiй платiвцi - її можна розбити, потовкти, але з одного осколочка вiдновлюється увесь знiмок. Виникла iдея: а чому б не спробувати це на людському органiзмi? От нещасний випадок, людина загинула - молода, здорова, повна снаги... Чи не можна виростити її з однiєї клiтинки?

- I ви... - прошепотiла Вiра Харитонiвна, - ви спробували?

- Так, Вiро Харитонiвно, спробували. Саме про це я й веду мову.

Комментарии к книге «Homo Novus», Василий Павлович Бережной

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства