«Гуртом добре й батька бити (на украинском языке)»

Радўй РАДУТНИЙ

ГУРТОМ ДОБРЕ Й БАТЬКА БИТИ

Вся ця ўсторўя скўнчилась (сподўваюсь - скўнчилась) досить давно, й згадати зараз деталў практично неможливо, та й не дуже хочеться менў це робити. Бўс його зна, навўщо я взагалў це згадую. Нўколи не вўдчував себе мазохўстом, аж ось - пўдкидаю сам собў неприїмнў спогади. Навўщо? Гм...

Ту дўвку я зняв в барў, в центрў мўста й признатися, власне й не сподўваючись на успўх - занадто вже гарна була цяцька, висока, струнка, ноги - хоч телевежў будуй за такими проектами, а груди взагалў... М-да... Але пика така вже горда, зманўжена, одразу видно - цўну собў знаї, й менш нўж на "мерседесў" не пўдкотишся.

Але - хм... Вдалося. Я аж здивувався.

Посмўхалась, дивилася зацўкавлено, на каву погодилась ў на коньяк теж. Хм... Ну, ляси точити я завжди вмўв, видав спочатку щось на найнижчому рўвнў, анекдоти тобто, потўм спробував трохи вище, кўнець кўнцем вона видала циттату з Джойса - я аж очманўв. Ну хто зараз Джойса читаї?! Та ще й дўвка?! Та ще й гарна?! Хм... а скўнчилось тим, що погодилась на коньяк ў каву в мене.

Дурень я, дурень! Як казав один мўй знайомий - не тўїю головою думав.

Ну та ладно.

При?хали, значить, включив я музику, лазер, випили кави з коньяком, видав я ўй сеанс хўромантў? й з долонь перебрався потроху вище.

Хай йому чорт!!!

Коротше кажучи, через пару годин я вўдчув, що мо? уявлення про секс значно змўнилися. Чорт забирай, я навўть не думав, що так можна! А вже коли й сил не залишилось, вона щось таке зробила - там доторкнулась, десь поцўлувала, ще десь язичком провела - й по?хали... на друге коло.

Яке там друге... Тут калькулятор потрўбен, щоб порахувати.

Й водночас я вўдчував, що шлюхою вона не була. Не знаю, як це пояснити. Це вўдчувалось. Я чув ?? всю, вважав ?? найближчим другом, не хотўлося мати й найменшо? таїмницў вўд не?, й це було прекрасно, ў я б з задоволенням залишив ?? з собою назавжди, але...

Але зась. Перекрити собў шлях, втратити ego... нў.

Я повинен бути вўльним.

Ну й добре. Дякувати боговў, це вже не проблема.

Хе-хе, боговў, аякже... Досў б дякував, якби власно? кеби на плечах не було. Й пўстолета в кишенў.

Але це все нюанси. Той дядько сам винен. Навўщо отак-от викобенюватись з своїю технўкою?

Так от, копирсаючись у його спадку, знайшов я й цю штуку.