«Чорний елiксир (на украинском языке)»

К.ПУШКАРЬОВ

Чорний елiксир

Вони приїхали на стадiон за пiвгодини

до стартiв. Так обидва робили ще за своєї спортивної молодостi, коли не раз успiшно виступали у великих змаганнях. У тi роки кожен здобув по двi золотi медалi переможця Олiмпiйських iгор. Нинi оглядача Томаса Картнея та фоторепортера Боббi Вуда заслужено вважали чемпiонами спортивного репортажу; колегам з iнших газет майже нiколи не щастило обiйти їх. Допомагати чемпiонам великий досвiд, давня дружба з спортсменами, тренерами, суддями, щира весела вдача.

Майже водночас з ними поставив поруч свiй лiмузин професор Вiллi Крейз. Чемпiони весело перезирнулися. Коли вони троє ставили машини ось так, вважай - секунда в секунду, на стадiонi завжди траплялося щось незвичайне, сенсацiйне. Це була здавна перевiрена прикмета, вона могла справдитися й сьогоднi: адже погода наче спецiально замовлена для визначних досягнень.

Професор гречно привiтав своїх давнiх улюбленцiв, мiцно потис їхнi сильнi руки. Вiн залишався вiрний своїм звичкам: незважаючи на теплий сонячний день, був одягнений у темну пару. Слiпучо-бiлу сорочку прикрашала гарна краватка. Один гудзик пiджака було розстебнуто, i друзi побачили елегантну стрiлу з пiдковою - затискач для краватки. Стрiла яскраво промiнилася на сонцi всiма барвами веселки. Важко було зразу визначити, з чого її виготовлено, -з невiдомого металу чи пластмаси. Професор перехопив погляд репортерiв i весело спитав.

- Що, заздрите старигановi? Вгадав вашi думки?

- Майже вгадали, - усмiхнувся Том. - Просто ми...

- Вважаємо, що молодим джентльменам такi цяцьки пасують трохи бiльше, закiнчив за нього Боббi.

- Можу подарувати кожному, - охоче пообiцяв професор. - Хоча ви першого ж вечора вiддасте їх вашим дiвчиськам - знаю я вас, волоцюг!

- Любий професоре! - урочисто почав Том, але старий перебив його.

- Знаю, знаю, що скажеш. Давайте краще з'ясуємо головне. Таких затискачiв, як менi вiдомо, усього три на планетi, бiльше нема. Второпали?

- Еге ж, - вiдповiв Картней за обох i голосом професора додав: - Мої хлопчики, якщо ви мене поважаєте, то я хочу бачити вас усюди з моїм дарунком на краватках. Правильно?

- Том, я завжди вважав тебе розумнiшим за президента, принаймнi меткiшим за нього, - засмiявся професор. Вiн вийняв двi невеликi коробочки й сам пристебнув райдужнi затискачi до краваток своїх студентiв. Боббi удавано зiтхнув.