«Остання орбіта»

©    — україномовна пригодницька література

Переклад Віталія Геника, 2008.

Рясний весняний дощик, що налетів цілком раптово, загнав Павла Гущу під дашок найближчого під’їзду. Щоб не змокнути, хлопець притиснувся плечима до закритих дверей. Вулиця відразу спорожніла, стала сірою, нудною. Павло враз засумував, в серце закралася неясна тривога. Вона росла, міцніла. Чому б це?

Дощик скінчився відразу, як і почався. Пустун-вітер шпурнув на прощання в Павла жменю бризок і стих. Знову засяяло сонце, тепле, ласкаве. Павло вийшов на тротуар і зупинився. З будинку навпроти квапливо вибігла дівчина. І хоча від дощу залишився лише спогад, вона чомусь розкрила над головою парасольку. Це було смішно. Але у Павла раптом защеміло серце. Дівчина була чимось схожа на Валю, і Павло раптом зрозумів, що саме турбувало його ці декілька хвилин, поки він ховався в під’їзді. Валя. Познайомилися вони минулої осені. Тоді він також ховався від дощу на чужому ґанку, і вона, зовсім незнайома ще, несміло прикрила його своєю парасолькою. Якби знав, що чекає його пізніше, нізащо не заговорив би з Валею, не пішов би за нею. Але хіба він міг знати, що виберуть саме його…

На вулиці перехожих було мало. За останні роки колись галасливий і жвавий проспект якось принишк, ніби подорослішав. Шум і пожвавлення переселилися в нові райони і квартали, де виросли величезні магазини, державні установи, гарні кінозали і театри. Та все ж Павло як і раніше любив цей старий куточок міста, міг годинами гуляти тут, милуватися його красою.

Машинально обходячи калюжі на асфальті, Павло цілком віддався спогадам. Ось біля цього магазину він купував Валі квіти, в цьому кафе вони не один раз пригощалися морозивом, а в тому кіоску вибирали книгу…

Щоправда, все це стосувалося того недавнього часу, коли він ще був звичайним, хоча, як подейкували, й талановитим кандидатом наук, що зробив відкриття в галузі астрофізики. Відкриття це для науки про космос має важливе значення: Гуща першим виявив радіовипромінювання, що линуло з сузір’я Індійця, і висловив припущення, що його посилають розумні істоти.