…До планетної системи зірки Альви я вирушив наприкінці жовтня 2085 року. Навколо цієї зірки обертається 64 планети, на одній з яких, Омезі, водяться брандисти. Саме на них я й мав намір пополювати. Перед вильотом я відвідав Бюро міжзоряних подорожей і уточнив маршрут: в кінці Млечної Путі треба, як мені пояснили, повернути праворуч, а потім, за зіркою 184-А — ліворуч. Від останнього повороту до подвійної зірки Альви — лише двадцять світлових років.
Спочатку все йшло добре. Промчавши вздовж Млечної Путі, я звернув праворуч, потім — ліворуч і, встановивши автоматичне керування, ліг спати. Мені снилася Земля, зима і катання на лижах з гір: вгору-вниз, вгору-вниз. Наприкінці я навіть наважився з’їхати з трампліна. Засвистав вітер, аж сльози в очах повиступали, стрибок і, перевернувшись кілька разів у повітрі, я боляче вдарився об накатану лижню. Прокинувшись, я побачив, що лежу на підлозі каюти. Ракету трясло, мов у пропасниці. Вона то прискорювала свій рух, і мене притискало до підлоги, то уповільнювала його, і я зависав у повітрі. Крім того, ракету кидало з боку в бік.
Сяк-так діставшись до приладів, я побачив, що автоматика відмовила. Поки я спав, моя ракета залетіла у малодосліджений простір між 16 і 1600 зірками. Тепер її трясло змінне магнітне поле.
Хоч становище моє було не з найкращих, я не міг не відчути радості від ще одного зробленого відкриття: про існування в цій області Галактики змінного магнітного поля нічого не було відомо. Вимірявши силу поля і записавши його координати, я почав розмірковувати, як вирватись із залізних обіймів магнітних силових ліній. Насамперед я перевів двигуни на максимальний режим. До тремтіння, викликаного магнітним полем, додалась вібрація від шалено працюючих двигунів. Так проминуло кілька годин. Я вже почав втрачати надію, коли раптом, давши наостанку ракеті доброго стусана, магнітне поле відпустило нас.
Лихо ніколи не приходить саме. Позбавившись однієї напасті, я потрапив в іншу халепу — покажчик рівня палива стояв майже на нулі. Очевидно, від сильної вібрації розійшлися шви бака, і пальне витекло. Треба було де-небудь заправитись.
Комментарии к книге «Подорож до двовимірників», Володар Петрович Лишевский
Всего 0 комментариев