«Меридіани»

Збірка “Меридіани”, яка пропонується читачам, складається з науково-фантастичних творів К.Лемешева, Ю.Нікітіна та пригодницької повісті Р.Волконської.

“Зоряна одіссея” К.Лемешева є заключною частиною його повісті “Капітани Космосу”, яка сподобалась читачам винахідливістю творчої уяви автора, складними сюжетними колізіями.

Новий твір К.Лемешева легко й цікаво проводить нас можливими шляхами майбутніх завойовників Космосу, знайомить з незвичайними пригодами в гігантському плазмольоті та на мандрівному астероїді.

Оповіданням Ю.Нікітіна притаманна сувора, мужня манера оповіді, психологізм, оригінальний підхід до етичних проблем, що, на жаль, не так уже часто зустрічається в творах такого плану.

Повість Р.Волконської “Тени войны” присвячена героїчній праці чекістів у повоєнній Латвії. Авторка знає цей край, переконливо відтворює своєрідний колорит Риги, вміло будує сюжетну інтригу.

Автори книги — молоді літератори. Можливо, що вони ще не оволоділи всіма таємницями письменницької майстерності, але в кожного з них є своє бачення світу, свій почерк.

Сподіваємось, що збірка “Меридіани” не тільки познайомить читача з новими іменами, а й принесе естетичне задоволення любителям цього популярного жанру.

Володимир Владко

Всесвіт такий великий, що в ньому немає неможливого.

Час і Простір… Звиклий до земних масштабів людський розум колись уважав їх кінечними. Віками вимірювали їх думка і ноги пішохода. Потім Людина сіла на коня — Час і Простір скоротилися. Від сходу до заходу Сонця скакав вершник степами, долаючи десятки вимірів пішохода. Потім житель планети пересів на поїзд і автомобіль. Ще більше стиснулися Час і Простір. Сотні кінських пробігів долала розумна істота за той же відтинок часу. Та й до цього звикла Людина.

Спершу паморочився найсвітліший розум від спроби уявити Вічність і Безмежжя. Та вічним було й почуття незадоволеності, безмежним — дерзання людини. І вирвалася вона в космос. Перший корабель-супутник нагадував плід у чреві матері. Земне тяжіння, мов плацента, утримувало його в орбітальному польоті, аж доки перша міжпланетна ракета не розірвала ту плаценту і не вивела мислячу істоту у вільний, незалежний від матері-Землі світ.