«Прізвище на «С»»

Маршалл Зебатинський відчував себе дурнем. Йому ввижалося, ніби чиїсь очі дивляться на нього крізь немите вітринне скло, крізь щілини в дерев’яній перегородці — очі стежать за ним. Зебатинський уже не покладався ні на старий одяг, витягнутий з хтозна-яких часів, ні на загнуті вниз криси капелюха, якого він ніколи раніше не носив, ні на залишені в футлярі окуляри.

Він відчував себе дурнем, а це поглиблювало зморшки на чолі і робило обличчя трохи блідішим, чим у пізній молодості не легковажать. І нізащо на світі Зебатинський не зміг би пояснити, з якої це рації він, ядерний фізик, навідує нумеролога. (Ніколи, думалося йому, ніколи!) Чорт! І самому собі не зміг би він пояснити. Ну хіба що тим, що піддався на умовляння дружини.

Нумеролог сидів за благеньким столом, купленим, здається, уже не з перших рук. Жодний стіл так не знищиться, маючи лише одного господаря. Майже те саме можна було сказати і про одяг нумеролога. Нумеролог, невеличкий на зріст, пронизував Зебатинського чорними очицями, сяйливими і жвавими.

— У моїй клієнтурі, докторе Зебатинський, ще не траплялося фізика, — сказав він.

Зебатинський спалахнув рум’янцем.

— Ви ж розумієте — візит конфіденційний.

Нумеролог посміхнувся так, аж зламалися зморшки в куточках його губів і нап’ялася шкіра на підборідді.

— Всі мої справи конфіденційні.

— Вважаю за свій обов’язок про дещо вас попередити. Я не вірю в нумерологію і не гадаю, що почну в неї вірити. Якщо це має для вас значення, то кажіть одразу, — заявив Зебатинський.

— Що ж вас сюди привело?

— Моя дружина вважає, що у вас щось таки, може, й є. Я прийшов, бо пообіцяв їй, — він знизав плечима, і відчуття власного глупства у нього ще більше загострилося.

— І чого ж ви шукаєте? Грошей? Довголіття? Безпеки? Чого?

Зебатинський розмірковував: що ж мені, зрештою, сказати? Що мені тридцять чотири і що мені нічого не світить?

— Я хочу успіху. Визнання, — нарешті сформулював він.

— Кращої роботи?

— Іншої роботи. Іншого характеру роботи. Тепер я лише частина команди, яка працює за наказом. Команди! Тільки до команди зводиться суть державних досліджень. Ти — скрипаль, загублений у симфонічному оркестрі.

— А ви хочете виступати соло?