«Аурентина»

АНДРІЙ ДМИТРУК

Аурентина

Науково-фантастичні оповідання

Для середнього шкільного віку

Сборник “Аурентина” составляют рассказы молодого украинского советского фантаста. Вместес их героями читатель совершит межпланетные перелеты, примет участие в исследовании жизни других планет, разгадке их тайн.

Рецензенти Михайло Слабошпицький і Наталія Чорна

Художник Олександр Шоломій

Кораловий пісок, блискучий, білий і дрібний, як алмазний порошок, пісок, що спадав з краюнеозорих пляжів у блакитну, майже зовсім невидиму глибину води; піна прибою, що танула з ніжним шипінням, і покриті фестонами розквітлих мохів урвища; буйний, пронизаний сонцем ліс в ущелинах, крижані потічки, що грають прозорою галькою, — такою зустріла гостей Аурентина.

Коли легкий червоний “Ельф” — рятувальний катер 11-7655 — спустився на воду і став на триопорні підошви, на кораловому дні, горбкуватому і спіненому, наче цукровий сироп, що застиг у кипінні, заметушилися багатоніжки, злякано звихрюючи пишну дихальну бахрому. І кожен капіляр тієї бахроми був виразно видний з катера, хоч глибина тут сягала не менше десяти людських зростів.

Віола першою стрибнула на берег, подала руку Алдоні. Та зупинилася, захоплено озираючисьна всі боки, але Віола схопила її за руку, засміялася, потягла. Бігли, грузнучи в піску, — він усмоктував ноги, характерно повискував, — не переводячи подиху, видряпалися по хистких багряних брилах осипу. Обидві дівчини — пілот і лікар Рятувальної Служби — були дужі і прекрасно треновані, та й тяжіння Аурентини поступалося перед земним. Тому навіть Усагр — Універсальний Синтезуючий Агрегат, змонтований на базі гравіхода, наздогнав їх досить далеко від берега, в духмяному блакитно-зеленому степу з оксамитовими плямами — тінями дерев на розкішній соковитій траві і шапках квітів. Одержавши сигнал, Усагр ліг на черево і почав роботу…

Під сріблястим зонтичним деревом Алдона привітала Віолу з точним спуском “Ельфа”.Морський вітерець ворушив на хвилях степу, надимав пузирями легке полотнище парашута. Обплутана стропами, в гущавину соковитих стебел зарилася тьмяна броньована куля. Дівчата присіли навпочіпки, уважно розглядаючи грубий панцир радіомаяка. Їх зачаровувала гола, необлагороджена