«Вона»

193

Описание

Вісімнадцятирічна дівчина Марі наділена неймовірними здібностями. Вона бачить надприродне, і тих з них, що порушують правила світового балансу, вона знищує. Покинувши свій дім вона переїздить з місця на місце слідуючи за снами, що ведуть її. Батьки її зрадили і стали чужими людьми. Тільки вірні друзі Анна та Андрій не залишили її на самоті і навіть на відстані допомагають подрузі. Одного дня вона зустрічає чоловіка на ім’я Тарас. Він молодий, красивий і багатий. Та все це не має значення, адже давня угода з демоном, прирекла Тараса на смерть і він за будь-що має отримати підтримку Марі. Вона погоджується на пропозицію та стає мешканкою Тарасового будинку. Не зважаючи на все, що відбувається з Марі і Тарасом, між ними виникає симпатія. Вона знаходить нову сім’ю в особі Тараса й Назара, найріднішої для Тараса людини. Та якби сильно Марі не прагнула врятувати Тараса, чи виявиться вона сильнішою за демона?

1 страница из 176
читать на одной стр.

Настроики

Фон текста:

Текст
Текст
Текст
Текст

Аа
Roboto
Аа
Garamond
Аа
Fira Sans
Аа
Times

Вона (fb2) - Вона 1159K скачать: (fb2) - (epub) - (mobi) - Марина КичкаМарина КичкаВона Розділ 1Небажана зустріч

Віяв прохолодний, спокійний вітер. Навколо вирувало життя і день був у самому розпалі. У такий час всі або по роботах, або вдома займаються якимись справами. Усе навколо було звичайним і буденним. Звичайна вулиця, звичайні будинки, звичайно мало людей. Звиклий незнайомий пейзаж перед очима. НЕ ЗНАЙОМИЙ ДЛЯ НЕЇ. Це було передмістя одного з чергових містечок, назви яких Марі навіть не запам’ятовувала, а навіщо, адже завтра буде все по-іншому: інше місто, інші справи… Ідучи по вулиці, можна було думати про що завгодно, тільки не про те, про що думала Марі. Вона пробігала поглядом по кожному будинку, паркану, реагувала на кожен найменший звук. Вона вдивлялась в кожну деталь.

Висока, довге русяве волосся, виразні риси обличчя, спокійне, ритмічне дихання. ЇЇ карі ОЧІ ВИПРОМІНЮВАЛИ НЕЙМОВІРНУ СИЛУ. Теплий літній вітер грався з її волоссям, через те Марі на ходу зібрала його в жмуток. Від повік падала тінь на її обличчя і тим самим робило його загадковим. Навіть неозброєним оком видно, що її тіло було в прекрасній формі. Можливо, занадто тендітне для її зросту, але сильне. У цьому була і її перевага, і водночас її недолік. Адже вона завжди виділялась серед натовпу. Неможливо було її не помітити, а як вже помічали, то одразу розуміли — вона не з цих країв. І зараз це заважало їй як ніколи. Хоча ішла вона поспіхом, було видно в її ході яскраву жіночну граціозність. Вона щойно поговорила по телефону і не встигла сховати його в кишеню. По тому, як напружилось її обличчя те, що вона почула по телефону зовсім її не обрадувало.

Машина. Тільки цього їй не вистачало! Вона помітила її уже давно. Марі не звикла щоб по неї приїжджали на машині та ще й посеред білого дня. Їй здавалось, що її вже перестали шукати. Чи в крайньому випадку вона на це дуже сподівалась. Та й вона не могла б подумати, що за нею приїхали б на такій машині, навіть якби знайшли. Отже, це явно був хтось інший. А це означало лише одне — нові проблеми. Як не дивно з машини вийшло двоє кремезних чоловіків в костюмах, її це не злякало, а лише роздратувало ще більше. Крім того, що з нею відбувалось їй не вистачало для повного щастя тільки цих двох мужиків, які без сумніву лише виконують чийсь наказ.