Радіо мимрило щось невиразне. Хвилинку — що він там?… «…ймовірно, залишок потоку Леонідів, — заповнив кімнату м’який баритон диктора. — Лиш один житловий будинок пошкоджено прямим попаданням, і він утратив герметичність. За щасливим збігом обставин усі його мешканці були на роботі. Решта метеоритів не завдала великої шкоди, крім одного, що пробив запобіжний щит складів. За повідомленням нашого кореспондента, шість універсальних автоматів, призначених для роботи на території будівництва, цілком знищено. Пошкоджено також високовольтну лінію та перервано телефонний зв’язок. Останній пощастило поновити за три години. А зараз передаємо зведення найважливіших повідомлень. Сьогодні вранці розпочав свою роботу панафриканський конгрес…»
Піркс вимкнув радіо й сів. Метеорити? Якийсь потік? Ну так, тепер час Леонідів, але ж прогностики… Ці метеорологи завжди партачать, зовсім як на Землі синоптики… Будівництво — це, здасться, на північ звідси. Проте атмосфера є атмосфера. Її відсутність дуже дасться взнаки. Шість автоматів… Нічого собі. Гаразд, хоч люди вціліли. Однак безглузда історія — пробило щит! Так, цей проектувальник — що й казати…
Він почував себе змученим. Час у його свідомості переплутався. Між Марсом і Землею вони «проковтнули» вівторок. Слідом за понеділком настала середа; в результаті пропала одна ніч. «Отже, треба виспатися, і виспатися про запас», — подумав він. За хвилину він уже лежав у постелі. Корабельне ліжко не йшло з нею ні в яке порівняння. Рука звично шукала ремені, що ними пристібається ковдра. Піркс полегшено всміхнувся, коли не знайшов їх, — адже він був у готелі, де не загрожувало раптове зникнення гравітації… Це була його остання думка.
Розплющивши очі, він довго не міг збагнути, де знаходиться. Пітьма, як у Єгипті. «Тиндол!» — хотів заволати він і раптом повернувся до дійсності.
Він надягав чисту сорочку, коли динамік, про існування якого Піркс навіть не підозрював, заговорив басом:
«УВАГА, УВАГА! Передаємо важливе повідомлення. Всіх чоловіків, здатних носити зброю, просять негайно з’явитися до капітанату порту, кімната 318, до командора, інженера Аханьяна. Повторюю. Увага, увага…»
Комментарии к книге «Полювання на Сетавра», Станислав Лем
Всего 0 комментариев