просила дати мені інструктором жінку, досвідчену й терплячу, мов ткацький верстат, з розумінням тонкощів дівочої психології. А мені призначили дідугана, який з першої ж хвилини почав репетувати так, ніби я новобранець, а він злісний старшина. Добре хоч не матюкався.
Хто мене знає, підтвердить: якщо на мене кричати, я не зможу навіть шнурків зав’язати, не те що вперше дати раду з кермом. А тут виїжджаємо на вулицю, і не куди-небудь, а в самісіньку тисняву, де машини пруть, неначе череда бізонів. У мене прилипла до спини блузка, плутаються педалі, тремтять руки. А дід репетує:
— Ти чого притискаєшся до узбіччя? До хлопця свого притискатимешся! Перестроюйся вліво!
Не скажу, що мною легко командувати, але тут наче мотузкою потягло — він кричить, я перестроююсь. Спереду роздоріжжя, я ліворуч... і виїжджаю на міст. І хоч би пробка, хоч би затор — ба ні, рух скажений, усі обганяють, підрізають, лаються сигналами, ніби хочуть тебе зжерти, і панує нелюдська конкурентна боротьба за кожен клаптик асфальту.
— Я ж виїхала вперше! — верещу. Точніше, пищу, бо в горлі пересохло. А він мені:
— Тобі права потрібні, щоб тарганів бити чи щоб нормально їздити?
— У мене, — шепочу, — немає тарганів.
Він як розрегочеться:
— У всіх студенток у голові таргани! Перемикай на четверту, вперед, працюй!
Я мусила б відчути біду — все-таки він інструктор, він за мене відповідає, ми посеред велетенського шляхопроводу, і зрозуміло, що я не впораюсь. Але він мене допік до печінок. Я на нього подивилася, мов космічний десантник на Чужого, і зі злості навіть почала краще думати.
Він і раденький:
— Швидше! Тут можна сто!
На знаку ясно написано — вісімдесят. І краще б я підгребла до тротуару, і вийшла б з машини, і сказала б: чого ти мене вчиш, старий шкіднику? Та мене наче перемкнуло. Чорний «мерс», який ішов зліва, аж пригальмував од мого нахабства і пропустив у свій ряд — мабуть, ніколи не бачив, щоб машинка з ганебним «У» серед білого дня влаштовувала стрит-рейсинг.
А дід кричить:
— Рота закрий, бо муха влетить! Ти за кермом, а не прищі давиш, не скидай обертів!
Комментарии к книге «Темний світ. Рівновага», Марина и Сергей Дяченко
Всего 0 комментариев