«На інших вітрах»

На далекому заході,

Там, де закінчуються землі,

Народ мій танцює, танцює,

Підхоплений іншим вітром.

Вітрила, довгі і білі, ніби крила лебедя, несли корабель по затоці від Сторожових круч прямо до порту Гонт. Був теплий літній день, і по тихій воді гавані судно ковзнуло за мол так впевнено і легко, що городяни, які сиділи з вудками на кінці старого пірсу, навіть встали, вітаючи корабель і його вмілу команду; крім того, їм, звичайно, хотілося роздивитися краще того єдиного пасажира, що стояв на носі.

Це був молодий худорлявий чоловік в старому чорному плащі. Швидше за все якийсь чаклун або дрібний торговець — загалом, нічого особливого, вирішили рибалки. Вони ще трохи поспостерігали за метушнею на причалі, цікавлячись, що за вантаж привезли на цьому судні, а на пасажира глянули лише мигцем, хоча і помітили, що, коли той сходив на берег, один з моряків зробив у нього за спиною особливий жест, з'єднавши пальці лівої руки — великий, вказівний і мізинець, — що означало: «Щоб тобі ніколи сюди не повернутися!»

Приїжджий постояв трохи на пірсі, немов вагаючись, потім накинув на плече свій жалюгідний мішок і рушив до припортових вулиць. Це були ділові галасливі вулиці, і майже всі вони вели на Рибний ринок, де народ так і кишів. Кричали торговці, сварилися і сперечалися з ними покупці, блищали на сонці камені бруківки, слизькі від риб'ячої луски і нутрощів. Якщо у приїжджого і була якась конкретна адреса, то напрямок в цій штовханині він скоро втратив, петляючи серед возів, прилавків і куп риби, наваленої прямо на землю, яка холодно дивилась на нього вже мертвими очима.

Якась висока стара, яка тільки-но закінчила доводити «підлій торговці», що оселедець у неї несвіжий, раптом уважно подивилася на приїжджого, і той, помітивши це, вчинив не надто мудро, запитавши у неї:

— Будьте ласкаві, скажіть, будь ласка, як мені потрапити до Ре Альби?

— Що?! Та щоб тобі в свинячій калюжі скупатися! — раптом закричала стара і швидко попрямувала геть, залишивши приїжджого, який прямо-таки остовпів від несподіванки, розгублено стояти біля прилавка. Однак торговка, побачивши в ситуації, що утворилася, вдалий шанс для себе і намагаючись відновити свою репутацію, що похитнулася, швидко затараторила: