Око за око. Зуб за зуб. Скільки даси, стільки й повернеться.
Добром за добро, злом за зло. Віддається належне. Баш на баш.
І так далі. Щось у цій загальновживаній системі порахунків мені завжди здавалося неприродним. Хоч я так і не зміг визначитися, що саме…
Із записів Нихона Сивочола CAPUT І у якому хлюпають хвилі й цвітуть дикі абрикоси, кричать чайки й гендлярі, гояться сердечні рани й відбуваються випадкові знайомства, а також з’ясовується, що від смаку халви до дзенькоту клинків — дев’ять із половиною кроків навпростецьСонце сіяло.
Море шуміло.
Життя на бульварі Джудж-ан-Маджудж вирувало.
— Фісташки! Смажені фісташки!
— Шербет! Солодший за поцілунок красуні! Густіший від крові героя! Дешевший за чуже горе! Налітай, набирай…
— Ай, кебаб! Вай, кебаб!
— Дай кебаб!
— Сувеніри! На згадку! На добру пам’ять, на вічну пам’ять!..
— Персні із джинами! Лампи із джинами! Кому місто зруйнувати? Кому палац побудувати? Кому в Дангопею злітати?
— Халва! Проходиш мимо — вже солодко…
— Агов, ґави-роззяви! Вирушайте з Кей-Кубадом Колишнім у хадж по визначних пам’ятках! Палац султана Цимаха! Руїни Паленого Покляпця! Зібрання мумій Бейлер-бея! Хто не бачив, марно життя прожив!
— І ось цей кисломордий ібліс, чия душа — темний ліс, чиє серце — смердюча яма, а руки схожі на гаки гробаря, й каже мені своїм бридким голосом: «Кралечко, якщо ви погодитеся вийти за мене заміж, я буду найщасливішим чоловіком на світі…»
— А ти?
— А що я? Заміж-то хочеться…
На сході, як на сході, особливо в Бадандені. А ще як повагом простувати знаменитим бульваром Джудж-ан-Маджудж, отуди вниз, до моря… Їй-право, шановні, нічого у світі не знайдеш східнішого, хоч сто років скачи верхи у потрібному напрямку. Тільки даремно час гаятимеш…
Поміркуйте самі!
Комментарии к книге «Захребетник», Генри Лайон Олди
Всего 0 комментариев