«Список бажань»

Йоун Колфер живе у Вексфорді, Ірландії, разом з дружиною і двома синами. Він працював учителем в Ірландії, Саудівській Аравії, Тунісі та Італії. Написав кілька п’єс, які було поставлено по всій Ірландії. Його романи та повісті, а особливо цикл про Артеміса Фаула, відомі у всьому світі, їх перекладено багатьма мовами.

Меґ і Ригачка йшли на крадіжку. Меґ і Ригачка. Звучить, наче вистава на дві дії протилежного змісту. Але то була не комедія. Не було нічого кумедного в тому, щоб удертися в помешкання пенсіонера.

Раптор пускав слину на черевики Меґ.

— Нащо він нам здався, той двіртер'єр? — засичала вона, витираючи черевика в квітнику.

Ригачка відвернувся від вікна. Поросячі очиська зирили з-під нагелених патлів.

— Ти, Фінн, — прошепотів він. — Раптор — не двіртер'єр. Він чистокрівка, з неслабим родоводом.

Меґ звела до неба очі.

Ригачка знову взявся за відмичку, встромляючи її між рамою і підвіконням.

Уже втисячне Меґ Фінн запитувала себе, що вона тут робить. І як вона зійшла на таке — скрадатися по чужих старечих хатах із таким покидьком, як Ригачка Бренан? Її відображення винувато дивилося з вікна. На мить їй здалося, що вона бачить мамине обличчя. Такі самі величезні блакитні очі, такі самі біляві кіски, навіть такі самі зморшки між бровами. Що подумала б мама про цю вилазку? Меґ мимоволі почервоніла. Ото й було відповіддю на запитання.

Віконна рама тріснула.

— Проїхали, — буркнув Ригачка. — Залазьмо.

Раптор видерся по стіні в темінь кімнати. Він був собакою, який будь-що йшов до мети, а мета його була проста — знайти хазяїв помешкання. І накази, які він виконував, були прості — кусати все. Що закричить, те і є хазяїном. Навряд чи можна було назвати цього пітбуля кмітливим, він просто вгризався в усе, що запопав на своєму шляху.

— Чому б нам було просто не задзвонити в двері? — простогнала Меґ.

— Та годі вже скиглити, Фінн, — гарикнув Ригачка. — Це ж старий глушман Лоурі — глухий, як тетеря. Ти хоч феєрверк тут запускай, він собі даватиме хропака.

Ригачка перевалив свою тушу через підвіконня, оголивши обвисле черево. Меґ здригнулась. Бридота.

Обличчя її напарника проступило з темряви.

— Ти йдеш, Фінн?