«Принцеса і королева, або Чорні та Зелені»

Розвідка про причини, походження, битви та підступи вельми скорботного кровопролиття, знаного нині як «Танок драконів».

Писана архімаестром Гільдайном у Цитаделі Старограду.

«Танок драконів» — таке барвисте ім’я носить жорстокий, убивчий розбрат, що точився між двома непримиренними гілками дому Таргарієн у роки зі 129-го до 131-го по Аегоновому завоюванні (А.З.) за оволодіння Залізним Престолом Вестеросу. Непристойне блюзнірство ввижається нам у тому, що темні, свавільні та криваві діяння тих лихих часів названі «танком». Вірогідно, і саме слівце «танок» пішло гуляти світом з легкої руки якогось віршомаза. Сама за себе проказувала б назва «Нищення драконів», та час і звичай вже врізав у літописи кривавими літерами інші, недоречно грайливі, слова, тож і нам тепер мимоволі доведеться танцювати з усіма під ту саму музику.

По смерті короля Візериса I Таргарієна лишилося двоє головних пошукачів Залізного Престолу: донька Раеніра, єдине живе дитя від першого шлюбу короля, та Аегон, старший син від його другої дружини. Посеред безладу і різанини, викликаних їхніми чварами, не забарилися заявити про себе інші самозвані королі — вони вигулькували, наче мартопляси з-за лаштунків, на якісь два тижні чи поворот місяця, а тоді гинули так само миттєво, як з’явилися.

Злішого розбрату, ніж «Танок драконів», королівства Семицарства доти ще не знали. Люди усіх станів — вельможне панство, лицарство і простолюддя — розкололися на два табори і заходилися завзято нищити один одного. Розділився у собі навіть дім Таргарієн — адже до міжусобної боротьби стали родичі й діти кожного з шукачів престолу. Безліч війська згинуло у лютих битвах на суходолі, на морі теж пролилося чимало крові… та найнесамовитіші сутички сталися у повітрі, де одні дракони нівечили інших зубами, пазурами і вогняним подихом. Чи не охочіше, ніж до вогню і заліза, поборники сторін вдавалися до лукавства і брехні, облуди і отрути, а відтак чимало таємних змов і підлих зрад скоїлося під тінню мурів, на сходах башт, у палатах князівських рад і у дворищах замків.