«Будні попелястих»

1048


5 страница из 7
читать на одной стр.
Настроики
A

Фон текста:

  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Текст
  • Аа

    Roboto

  • Аа

    Garamond

  • Аа

    Fira Sans

  • Аа

    Times

стр.

Нарешті він побачив її дім. Ще вчора це був гарний такий котеджик. В Маркіяна пересохло в роті, неприємно забилось серце, ноги зробились якимись ватяними. Він сів на купу битої цегли, поклав автомат впоперек на коліна, запалив трофейну цигарку "Житан". Через півгодини, зібравшись з силами, зайшов у будинок. Відчинені шафи і розкидані несуттєві речі свідчили, що звідси виїхали, спакувавши необхідне. Бо Твоє Царство і Сила, і Слава, Отче наш! Чорний хрест на червоному колі став теплим, близьким, майже рідним.

Маркіян пройшовся кімнатами, спокійно, без болю оглянув спальню, зазирнув у дитячу кімнату, зайшов на кухню. Роз-зирнувшись, він побачив бляшанку з кавою. Справжня арабіка, таку він пив геть молодим, ще у минулому тисячолітті… О, Анно.! Він зварив собі кухоль кави, запалив французьку цигарку і вийшов у передпокій. А ось і їх сімейний фотопортрет у чорних рамцях під склом. Анна з високою зачіскою, трохи розповніла тілом, але змарніла на обличчя, її чоловік — усміхнений огрядний блондин, двійко діточок — дворічна дівчинка з двома кісками, старшенький хлопчик у бейсболці…

— У, гади буржуйскіє! — в будинок вбіг білявий солдатик і випустив чергу з автомата у світлину, яку розглядав Маркіян. Посипалось скло, розлетілись рамці.

Маркіян витягнув з кобури пістолет і рвонувся застрелити цього хвацького воїна, але вчасно схаменувся: не винен.

— Вон отсюда! — зловісно прошипів до наляканого солдатика. Той глипнув на Маркіянові полковницькі погони, на червону зірочку на кашкеті, махнув рукою біля голови, віддаючи честь, і вибіг з будинку.

Маркіян одним ковтком допив каву, підхопив свій автомат і, не оглядаючись, вийшов майже відразу за солдатом.

Він давно про це здогадувався, але тепер переконався остаточно: сильні, шляхетні чоловіки у цьому житті не можуть не бути нещасними. Вони все життя прагнуть щастя і постійно залишаються нещасними. Бо на те й ти шляхетний, аби взяти на себе частину страждань найближчих людей, тих, кого любиш, і на те — сильний, аби усе це витерпіти.

Тим більше, якщо ти… А ти, Маркіяне, таки на шляху воїна і разом з цими, хай нікчемними, союзниками дійдеш до Атлантики, до Ла-Маншу…

Комментарии к книге «Будні попелястих», Василий Дмитриевич Кожелянко

Всего 0 комментариев

Комментариев к этой книге пока нет, будьте первым!

РЕКОМЕНДУЕМ К ПРОЧТЕНИЮ

Популярные и начинающие авторы, крупнейшие и нишевые издательства