«Нірвана, або Also Sprach Zarathustra»

Король Літр, хтивий, безпринципний і божевільний алкаголік.

Корделія, улюблена донька Короля, хвороблива квітка з червоними очима і скаженою пиздою.

Рейгана і Гонерілья, неулюблені донькі Короля, брудні та закомплексовані лізбіянки.

Едгар, цинічний гвалтівник собак та кіз, згодом статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів.

Едмунд, життєрадісний споживач екскрементів, санітар лісу і друг природи, згодом статечна людина, член суспільства, професор Кємбріджського універсітєту.

Кєнт, хуліганствующій підліток.

Мєнт, лягавий падло.

Йорік, патворний нєдоносок, начітавшійся Заратустри. На початку п'єси — блазень, згодом — статечна людина, вождь англійського народу.

Привід, опудало в білім простирадлі, під пахвою несе кнігу «Тімур і його команда».

Дія відбувається в Англії в епоху похмурого середньовіччя.

Сцена зображує собою пляж, забруднений пляшками, гандонами і собачим гівном. Посередині всього цього хазяйства сидить Король Літр. Його вигляд не важко уявити, спираючись на все вишезгадане. У ніг Короля мішок з пляшками. Він по черзі дістає їх звідти і саморобною дротинкою спритно витягує з пляшок корки, вдавлені туди волохатими пальцями не маючих штопору волоцюг.

Король Літр.

Ітак, замовкли струни сладкозвучні,

З пизди стирчать всі грифи балалайок,

А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці…

Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздив

І пер, згинаючись, до себе у комору,

А потім, запираючись в сортирі,

І там, згасаючи від смутку та зневіри,

Я нігтєм вицарапував на стінці скажені цифри,

Рахував і плакав, пердів беззахисно,

В тупему скаженінні зубами скреготав,

І дикий сморід, цей дух гівна

На вільних білих крилах

Вповзав мені у серце, як гадюка,

І люто в душу срав.

Людськая заздрість, та посмішки, та плітки за спиною,

Шо хуя вже не тільки, шо встромить,

А й навіть вийнуть стало неможливо. Бо я, статечний дід і патріарх, засновник роду, міста і країни -

Герой національний!

Як відомо, герої не їбуться і не сруть!

Не кажучи про те вже, шо ніхто з них в дитинстві не дрочив!

О, як мені це все настоїбенило! Піздєц!

Їбав я всі ці гімни і кантати,

Всю малахв'ю бенкетів і прийомів,