«Майдан. (Р)Еволюція духу»

Пишу цей текст усього за день до здачі книги у друк (вибачте, редакторе). Позавчора були із моїм другом Орестом Лютим у зоні АТО із концертом. А вже сьогодні знімали заключні інтерв’ю з учасниками подій на Майдані для майбутнього документального фільму. Серед них були хлопці, які першими кинули коктейлі Молотова 1-го грудня на Банковій — Олексій Шемотюк і Геннадій Титов, а також Сергій Трапезун (це той чоловік, що у відеокадрах під час розстрілу 20-го лютого на Інститутській — отримав поранення в обидві ноги) та ще Юрій Щепків — один зі сміливців, хто витягував з-під куль поранених у той страшний час. Після закінчення зйомок ми стояли на ґанку нашого допіру підпільного революційного штабу на Подолі, і я спитав у Шемотюка, чи міг він тоді передбачити, що з того першого коктейлю, який він кинув у грудні, розгориться полум’я справжньої війни? «А знаєш, — відповів мені Олексій, — днями законно купив АКМ і я психологічно готовий ним скористатися. Ще на Майдані, в ніч з 18-го на 19 лютого, коли мене накрило гранатою, я зрозумів, що якщо вже наважився захищати свою свободу, то треба змиритися і з тим, що можеш за неї й загинути. У мене троє дітей, але я знаю, що дружина і мама їх «витягнуть» навіть без мене. Звичайно, зовсім не хочеться, щоб це сталося, але якщо так буде треба, то нехай».