«Леді Африка»

Цей твір написано в жанрі історичної художньої прози, який передбачає зображення постатей відомих людей. Усі події та слова персонажів є плодом фантазії автора й не повинні розглядатись як реальні. Ситуації, події та діалоги, в яких беруть участь історичні особи, повністю вигадані з метою увиразнення картини, цілковито створеної в авторській уяві. Будь-яка подібність до нині живих або померлих людей — випадкова.

Присвячується моїй сім’ї — з любов’ю і безмежною вдячністю, а також Летті Анн Крістофферсен, яка була моєю леді Ді

Я навчилася спостерігати й покладатися лише на себе. А ще я навчилася мандрувати. Я зрозуміла те, що має знати кожна мрійлива дитина, — не існує недосяжних обріїв. Усього цього я навчилася одразу, але більшість речей далися мені насилу.

Ми маємо лишити по собі слід на землі, поки це нам до снаги.

ереливчасто-синя «Чайка» зі срібними крильми прекрасніша за всіх птахів, яких я будь-коли бачила, та головне, що я можу на ній злетіти. Її назвали «Посланцем» і спроектували та побудували з великою любов’ю і майстерністю, щоб здійснилося майже неможливе: самотній відчайдушний переліт океану — п’ять тисяч вісімсот кілометрів небуття над чорними хвилями, — і це маю зробити я.

Я зійшла на неї в сутінках. Буря над летовищем бушувала вже кілька днів, скупе світло ледь цідилося згори. Дощ вибивав барабанний дріб на крилах літака, зусібіч висвистував вітер, і я сказала, що це для мене — найкраща погода за цілий місяць. Більше за неї непокоїла вага апарата. «Чайку» спорядили спеціальним шасі для перевезення запасу мастила чи пального. Баки прикріпили під крильми та в кабіні пілота; вони обступають моє крісло щільною стіною, зате я можу скористатися цими баками в польоті, якщо двома пальцями дістану до спускового краника. Мене попередили: перш ніж відкривати наступний бак, мушу повністю використати перший і закрити його, щоб уникнути повітряного корка. На кілька хвилин двигун може завмерти, але далі запрацює знову. Я маю це пам’ятати. А ще мені потрібно врахувати багато іншого.